"Українці у Португалії"

Володимир Кличко переміг Чагаєва і захистив титули чемпіона світу ВІДЕО+ФОТО

ukremigrantpt — Sat, 20 Jun 2009 22:05:59 GMT

Чемпіон світу за версіями IBF, IBO, WBO Володимир Кличко (53-3-0, 47 КО) відстояв свої титули у бою проти узбецького чемпіона WBA Руслана Чагаєва (25-1-1, 17 КО).

Українець здобув перемогу технічним нокаутом у 9 раунді. Після багатьох пропущених ударів у цьому раунді, команда суперника Кличка-молодшого прийняла рішення не випускати боксера на 10 раунд. До цього часу Чагаєв встиг побувати у нокдауні у другому відрізку після пропущеного правого прямого українця.

Таким чином, Володимир Кличко відстояв свої титули та отримав титул чемпіона світу за версією журналу "Ринг". Титул Руслана Чагаєва за версією WBA на кону бою не стояв.

Звіт

Бій "сталевого молота" проти "білого Тайсона" завершився переконливою перемогою першого. Настільки переконливою, що, може, хотілося би й більшої інтриги. Адже чемпіон світу за версією WBA не зміг втілити те, що давало йому шанс на перемогу - зробити темп бою рваним, часто і несподівано скорочувати дистанцію та намагатися при цьому дістати Кличка аперкотами та боковими.

Так, Чагаєв не виглядав хлопчиком для биття, яким був схожий на нього і розмірами і правою стійкою Султан Ібрагімов, але не зумів пройти захист і дистанцію українця.

Володимир Кличко чітко виконав план бою, розроблений його командою. Не вигадуючи велосипеда, наш боксер використав усі свої природні і технічні козирі - перевагу у зрості і довжині рук, майстерський джеб та руйнівні прямі з обох рук. Для тріумфу Кличку-молодшому навіть не довелося підключати бокові, до яких Володимир вдався (зліва) лише один раз за протистояння на відході суперника.

Боксери проводили поєдинок, як і варто було очікувати. Володя почав працювати обережно і з далекої дистанції. Чагаєв одразу пішов вперед, але нашому співвітчизнику не складало проблем йти від атак узбека простими відходами назад. Українець традиційно зустрічав противника переднім лівим та від раунду до раунду збільшував кількість підключень правою рукою. Так, перша реальна атака Кличка у бою правою рукою завершилася несподіваним нокдауном Чагаєва у другому раунді.

Починаючи із п'ятого відрізку бою становище Чагаєва ставало все скрутнішим - після кількох пропущених перед тим двійок суперник українця став менше працювати ухилами вбік, а отже, більше стояти на місці та приймати удари.

У сьомому раунді після чергового правого прямого Кличка ліва брова Чагаєва закровила. У цьому ж раунді узбек мав єдиний навіть не шанс, але напівшанс. Володимир "пригадав" свою стару хворобу під час швидких скорочень дистанції з боку суперника і якось невпевнено відійшов до канатів, спершись на них. Єдиний чистий удар узбека у голову українця припав також на цей раунд - лівим боковим Чагаєв дістав Кличка лише тоді, коли прозвучав удар гонгу і наш боксер не чекав на такий розвиток подій.

З восьмого Кличко "увімкнув" ноги - став працювати на відходах праворуч і ліворуч, видно, намагаючись не повторити досвід "післягонгового" пропуску. А дев'ятий раунд розставив усі крапки над "і". Кличко зумів заперти Чагаєва у куті рингу та просто розстрілювати того прямими двійками. Дивно, як той вистояв, і логічно, що після такого тренер узбека Міхаель Тімм не випустив свого підопічного на ринг.

Джерело: http://www.champion.com.ua/

Віднайдено україномовну Конституцію Пилипа Орлика

ukremigrantpt — Wed, 17 Jun 2009 16:05:30 GMT

В російських архівах віднайдено україномовний варіант Конституції
Пилипа Орлика.

18 червня 2009 р. о 11.00 в Музеї Гетьманства (м. Київ, вул. Спаська 16 б) відбудеться прес-конференція. Під час неї пройде урочиста передача до Музея Гетьманства копії єдиного відомого варіанту україномовної Конституції Пилипа Орлика.

У 2009 р. київський історик Олександр Алфьоров віднайшов в російських архівах україномовну копію Конституції Пилипа Орлика.

Ця знахідка назавжди закриває дискусію про те що Конституція 1710 р. була підробкою. Унікальність знахідки в тому що орликівська Конституція таємно зберігалась в Україні від російської влади до самого знищення козаччини. Окрім того написна українською мовою, вона була доступнішою козакам ніж її відомий латиномовний варіант.

Разом із Конституцією було віднайдено лист Карла ХІІ до Запорозької Січі - єдине свідчення двосторонньої переписки шведського короля та січовиків.

Під час конференції буде відкрито багато цікавих фактів про Конституцію, її місце в світовій та українській історії і в нашому сьогоденні.

Контакти
Олександр Алфьоров:
e-mail: hetmanec@ukr.net

Джерело: Майдан

Нове бачення місії “закордонного українства”

ukremigrantpt — Tue, 16 Jun 2009 14:59:59 GMT

До теми переосмислення місії закордонного українства мене підштовхнуло щире звернення Юрія Саєвича, опубліковане в одному з інтернет-видань. Ми знаємо цього поважного українця як незмінного диктора “Голосу Америки”. Поради і звернення українців на чужині є дуже цінними у двох моментах: по-перше - вони передають нам особливу, не зіпсовану комунізмом українську мрію; по-друге - формують і віддзеркалюють доброзичливий світовий погляд на нашу державу і несуть великий емоційний заряд родинної підтримки Україні. Більшість з них дали собі клятву вірності Україні і до кінця життя несуть важкий тягар моральної причетності до справ на батьківщині. Ми уважно слухаємо наших закордонних українців, не насмілюючись відкривати їм жорстоку правду. А правда в потрійній різниці між їхнім та нашим ідеалами та реальною Україною, де в клопотах і тривогах минає наше життя. В Україні українці вже не ті, дещо самовідчужені внаслідок тривалої “обробки ” комуністичною системою.

Закордонне українство прагне нам якось допомогти і допомагає. Проте всі разом ми могли б зробити набагато більше, навіть велику справу, створивши потужну світову інформаційну систему для живого спілкування між українцями і швидкого реагування на події у світі. Дуже важливо, щоб українство стало конкурентоспроможним інформаційно, адже в ХХІ столітті будь-яка конкурентна боротьба давно вже вийшла за межі державних кордонів у світовий інформаційний простір. Якщо українство, включно з українцями на батьківщині, знайде ресурси і матиме добру волю для створення такої системи, воно стане великою силою впливу. Цієї сили світ остерігається давно, вбачаючи в Україні потенційно сильного конкурента. Свідченням цього є численні інформаційні провокації проти української держави. Їх можна перерахувати, але навіщо? Наразі ми не можемо гідно на них відповісти чи відреагувати. Хоча важливіше не це, а упередження таких випадків, щоб не сміли вдиратися в наш світ з недобрими технологіями провокування національної руїни. Замало проголосити незалежність, необхідно переступити через поріг нового тисячоліття і продемонструвати світові власний модерний план успіху. Тому зростаючий, прагматичний і щирий, без ілюзій, діалог українців по обидва боки державного кордону України на тему успішної життєвї поведінки дуже потрібний однаково нам і нашій діаспорі.. Впродовж століть нам занадто тяжко дістається благо і воля на рідній землі, щоб ми дозволили собі спочивати на хмарах сентиментальних ілюзій. Світ жорстокий, живе за потрійними стандартами фальшивої демократії напоказ і це однакова правда для так званого вільного світу і нас - пострадянських мучеників “епохи змін”.

Проблема невикористаних можливостей

Повертаючись до звернення Юрія Саєвича, дозволю собі декілька уточнень. На моє глибоке переконання цитовані слова В’ячеслава Чорновола про те, що той не зміг простити Леонідові Кравчуку загублений величезний потенціал референдуму першого грудня 1991 року не варто розуміти буквально - це лише емоційне визнання нашої загальної вини. Не варто було чекати дива від високопоставленого комуністичного ідеолога на чолі так-сяк перелицьованої в парламент незалежної України, фактично -Верховної Ради УРСР. До речі, український парламент майже таким залишився і досі, що є головною причиною української кризи. Тепер про наші спільні помилки і втрачені можливості:

1.Недосвідчені українські патріоти дали себе “остудити” затяжним “періодом мітингової демократії”і спокусились участю в нагромадженні первинного капіталу та розбудові державної машини. Вони кинулись робити політику, не розвиваючи низових структур національних громадських організацій. Дуже шкода, що світовим українцям, а серед них на той час були державники з незрівнянно більшим знанням української історії, так і не вдалося переконати наших лідерів у тому, що найголовніше в розбудові справжньої демократичної держави –це фундамент з істинно національних громадських організацій. Я добре пам’ятаю ті часи – події відбувалися імпульсивно, форсовано, в слабких спробах подолати реальну комуністичну більшість у владі. Найбільше помилок треба списати саме на недосвідченість і нерішучість українських націонал-демократів, які не могли діяти інакше, бо не мали досвіду життя у вільній демократії та ринковій економіці. На жаль, від вільного світу ми одержали не найкращі поради. Особливо це виявилось в ключових питаннях: політичної ліберальної моделі системи влади, економічної реформи , що стала інструментом пограбування нації, мовного питання і початкового захисту інформаційного простору тощо. На той час вже існувала модерна світова модель високотехнологічної неприбуткової недержавної організації і її треба було впроваджувати в Україні не грантоїдним способом з допомогою зацікавлених іноземних фондів, а в ідеалі – шляхом технологічної допомоги світового українства питомо українським організаціям, перетворивши “Просвіту” та інші українські сили на ультрамодерні організації з потужним виходом у світовий інформаційний простір. Тому розрізнені допомогові акти, на жаль, виявились не дуже помічними, хоч за них велика подяка. Наприклад, фонд Яцика, який справді робить добру справу – сприяння вивченню української мови українцями. Але ж Україна не має проблеми вивчення української мови. Ключовою є інша проблема - штучне звуження сфери застосування української мови та послідовне знищення її престижу. В ескалації цієї проблеми , на жаль, є значний елемент світового, не лише російського, зацікавлення і тому мовна проблема кардинально мусить вирішуватись тільки в комплексі відновлення інформаційної та економічної конкурентоспроможності України. Коли справа зрушиться під тиском громадських організацій етнічних українців і світового українства, тоді і спрацює заохочення до вивчення української мови, як допоміжний чинник. Українство повинно і може успішно діяти тільки системно. Для цього треба мати діюче, сучасне НТШ і треба терміново модернізувати “Просвіту” та інші питомо українські організації в потужні громадські інформаційно-аналітичні центри. Така вимога нової інформаційної доби. На жаль, в українців, як завжди, немає на це грошей , немає економічної бази громадської діяльності - потужного, національно орієнтованого бізнесу. Гірше того – складається враження, що економічна база українства штучно пригнічується і денаціоналізується не тільки російським чинником, а й світовим глобалізмом. Справжні українські громадські організації встидаються зізнатись в елементарній нестачі коштів для існування і продовжують героїчно імітувати громадську діяльність без грошей і засобів виходу в інформаційний простір. Ця ілюзія самозаспокоєння, ніби українці мають в Україні ефективну громадську діяльність, не може тривати надалі, бо ми остаточно програємо інформаційний простір і люди слухатимуть облудні намови і провокації продажних ЗМІ замість поради щирих українців, сприймаючи це за свободу слова.. Більшість проблем українців зараз неможливо вирішити без врахування світового інформаційного впливу, реагувати на який громадські структури українців технічно не готові і тут допомога світового українства є дуже важливою.

2.Ми в Україні і ви в демократичному світі свідомі того, що держава, яка має націонал-демократію.в політичній меншості, невирішальну присутність етнічних українців в парламенті, терпить інформаційний тиск сильних світових конкурентів - реально не буде сприяти українській мові, українській пресі і матиме проблеми політичного самокерування. Парламентські сили в Україні і досі поборюють “український буржуазний націоналізм” , навішують на сучасний націоналізм українців жупел фашизму і домагаються державності російської мови. Така система влади не могла працювати на благородні сподівання та обіцянки, виголошені перед багатотисячним Помаранчевим майданом. На жаль, не знайшлося добрих світових порадників, які сказав би українцям правду – обіцянки на Майдані Ющенко давав українцям від серця самих українців і вони могли бути реалізовані тільки з допомогою величезної організованої активності передовсім етнічних українців. Навіть у сильних демократіях без постійної підтримки народу подібні обіцянки матеріалізувати неможливо. На жаль, еліта національного громадського руху не виконала своєї місії, не зуміла організувати народ на підтримку гасел Майдану і часто сама очолювала ритуальні звинувачувальні плачі по нездійснених обіцянках президента. Ця хвороба дивним чином охопила переважне число і світового українства - от в чому біда! Коли програє нація, за жодних обставин не можна винуватити в цьому одну людину. Я вважаю, що на майдані, в оточенні Ющенка було забагато нечесних чи легковажних людей. Інакше хтось один мав би застерегти майбутнього президента від проголошення гасел, виконати які не готовий ні цей Майдан, ні сама нація. Якщо ми зрозуміємо ці справжні причини невдач з обіцянками Майдану, то світове українство нарешті усвідомить всю небезпеку слабкості позиції українства перед загрозами ХХІ століття. Відповідно має змінитись місія світового українства від окремих допомогових акцій - до ефективного сприяння модернізації системи національних організацій українців в Україні , створення світової системи інформаційного моніторингу і посилення відпірності українців у сучасних інформаційних протистояннях. Звісно, проекти повинні втілювати українці в Україні, але нам дуже бракує засобів і технологій модернізації, без чого українці завжди терпітимуть інформаційну поразку і крах сподівань бути нарівні зі світом.

3.Ви і ми мовчки спостерігали за так званою місіонерською підтримкою української демократії, не маючи відваги сказати правду про те, що міжнародні фонди не замінять нам національної демократії, а лише змарнують наші сили і час та ослаблять націю. Все, що зараз називають політичною і економічною кризою - насправді було запрограмоване в перші роки незалежності безсистемними ініціативами і емоційними діями - як нас без досвіду, так і вас, досвідчених порадників-демократів. Пригадую виступи всесвітньо відомого економіста Богдана Гаврилишина, але не можу згадати щось помічне для України. Очевидно, так званий демократичний світ не був готовий допомогти Україні, або радники мимоволі працювали на інтереси світу в Україні, а не навпаки. Інакше й бути не могло, адже хто в світі радитиме молодій державі щось путнє, якщо є добра нагода скористатись з її тимчасової безпорадності! Тому в нас не було першого шансу, а помаранчевого шансу ми і не могли реалізувати, бо не мали сильних і модерних національних організацій, не вміли і не змогли їх розвинути. Тому ні нам, ні світовим українцям жалкувати за втраченими шансами не варто – їх в історії було достатньо і припасено ще багато. Тимчасові проблеми українців свідчать лише про величезні апетити світу до наших ресурсів і про те, що в українців немає ще достатньо організованої громадської сили для протистояння інформаційно-економічній експансії. В цьому сенсі ми тимчасово неконкурентоспроможні. Ще раз наголошую - створити силу захисту ідентичності і національних інтересів виснажена українська громада могла б набагато швидше з допомогою світового українства. Власне, це була б взаємовигідна бізнесова справа – відновлена спільними зусиллями сильна національна українська держава могла б потім реально захищати інтереси українців за кордоном , як захищає росіян Росія чи американців Америка.

4.Можу оригінально відповісти Юрію Саєвичу чим пояснюється сакраментально 3%-ний рейтинг Віктора Ющенка. Такий рейтинг оголосив “великий інформаційний гуру”, в якому дуже мало присутності українського. Якби присутність українців в інформаційному просторі України була більшою, життя в Україні було б набагато кращим і рейтинговішим. В ХХІ столітті розвиток націй може відбуватись тільки тоді, коли в інформаційному просторі держави і світу існуватиме приваблива і успішна модель - взірець. Спробуймо разом подумати над тим, як повернути багатьом головним українським засобам масової інформації, передовсім телебаченню, український оптимістичний голос і усміхнене в передчутті кращих часів українське обличчя! Нам потрібне щоденне нагадування діаспори про наш історичний гріх непошани до національних лідерів. Ми втратили Чорновола . Після виборів будемо жаліти, що не підтримали Ющенка. Зрештою, не пригадаю, хто з українського козацтва опікувався безпекою майбутнього українського президента… Є ще одна погана риса українців – образитись на те, що не так і не такий, і не той та й відійти собі вбік, щоб потім збоку нещадно критикувати. Спробуймо силою світового українства долати нерозсудливу емоційность і зневіру.

Майбутнє наступає на сліди сьогодення

Світове українство, в тому числі і етнічна громада в Україні, переживає не найкращі часи. Слабкість батьківщини збільшує число діаспори, формує її нову хвилю і сприяє швидкій асиміляції між народами світу. Не секрет, що світова криза посилила національний егоїзм і фактично ксенофобію сильних держав, між якими живуть українці і це ще більше перешкоджає збереженню української діаспори в наступних поколіннях. Проте, діаспора мусить зберігати власну самобутність, адже вона єдина може чесно поглянути на українську громаду зі сторони і спробувати допомогти встановити вірний діагноз українській етнічній громаді та її еліті в Україні. Діаспора не повинна додавати нам ілюзій на рахунок того, що нас любить демократична Америка чи Європа. Тому дуже доречним є сучасне тлумачення тези “Україна для українців” - як особливої відповідальність етнічних українців за мову, культуру і державу, а також за підтримку національних меншин на правах автохтонів - найчисельнішої державницької громадянської сили. В час загальної депресії нам потрібен сильний заклик світового українства до відповідальності етнічних українців перед Богом і пам’яттю предків, та й всіма громадянами нової України.

Володимир Ференц

Джерело: VOX

15 червня 2009 року Початок Петрового (Апостольського) посту

ukremigrantpt — Mon, 15 Jun 2009 15:57:43 GMT

Коротка історія

Святі Апостоли молитвою і постом приготовлялися на зіслання Святого Духа. Вони багато молилися й постили перед тим, як почали проповідувати Євангелію. Після молитви й посту вони висвячували нових пресвітерів на апостольську працю, як це читаємо в Діяннях апостольських: „Вони настановили їм по церквах пресвітерів, а після молитви й посту, передали їх Господеві, в якого ті увірували” (14, 23).

Тож і св. Церква з давен-давна молитвою і постом приготовляє своїх вірних до зустрічі великого празника Святих Верховних Апостолів Петра й Павла, що їх пам'ять святкуємо 12 липня, а наступного дня ще й Собор 12-ти Апостолів. Цей піст наступає по св. П'ятдесятниці, тому в давнину деколи звали його постом П'ятдесятниці. Він знаний також, як піст св. Апостолів, піст Апостольський, піст Петрів і піст літній. Наш народ зве його Петрівкою.

Піст св. Апостолів дуже давній, бо сягає перших віків християнської віри. З 4 століття маємо про нього свідоцтва св. Атанасія Великого і св. Амвросія Медіолянського, а з 5 ст. св. Льва Великого і Теодорета Кирського.

Піст Петрівки ввійшов у практику в Церкві не дорогою закону, але через звичай. З тієї причини довший час не було однозгідности ані щодо його зберігання, ані щодо часу його тривання. Одні постили 12 днів, другі 6, інші 4, а ще інші тільки один день. Антіохійський патріарх Теодор Вальсамон (+ 1204) про Петрівку каже: „Через сім днів і більше до празника Петра й Павла всі вірні, це є миряни й монахи, зобов'язані постити, а хто б не хотів, то хай буде виключений з християнської спільноти”.

Піст св. Апостолів у нашій Церкві триває від неділі Всіх Святих до 12 липня – празника св. Апостолів Петра й Павла. Він може бути довший або коротший, залежно від того, коли випадає празник Пасхи. Випаде празник Пасхи скоріше – довша Петрівка, випаде пізніше – коротша Петрівка. Вона може мати найбільше шість тижнів, а найменше один тиждень і один день.

Проповідь

В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

Слухаючи сьогоднішнє Святе Євангеліє, ми чуємо, яке важливе місце у нашому духовному житті займає піст і молитва.

Піст та молитва — це духовна зброя, яка обороняє нас від злого духа та підносить нас до Бога. Без цієї зброї ми не можемо звільнитись з пут гріха і неволі зла. Християнин, як воїн Ісуса Христа, повинен вміти правильно користуватись цією зброєю. Тобто правильно вміти постити та молитися. Бо недбалий піст та молитва накликає на нас справедливий докір Христа: "Роде невірний, докіль буду з вами? Доки вас терпітиму?". Та про тих, хто постить лицемірно, Господь сказав їм, що вони за такий піст отримали нагороду від людей (Мт. 6, 16). Недбалий та лицемірний піст замість звільнення нас від зла, робить нас знаряддям злого духа. І ознаками такого посту є гордість, бажання хвальби, осудження та обмови інших, закам'янілість серця до Бога. Проти такого посту застерігають нас зокрема св. Василій Великий та св. Іван Золотоустий кажучи, яка користь людині стримуватись від м'яса, а з'їдати свого брата. А правдивий піст це стримання від гріха. Тож і ми дослухаймося цього корисного повчання святих та великих учителів св. Церкви, бо правдивий піст приносить нам звільнення від зла, дає мир нашій душі та Божу присутність. А де Божа присутність — там тремтять демони і не можуть там перебувати. Тому Свята Церква у цьому часі посту дає нам можливість краще застановитися над своїм життям, краще пізнати користь посту та молитви. Бо людина, яка не вміє себе стримати, не тільки згубить своє вічне життя, а й земне. Стриманість загартовує нашу волю. Стриманість від окремої їжі в часі посту не дає нам причини гордитись чи хвалитись, а допомагає зрозуміти, що ми живемо не щоб їсти і пити, а п'ємо і їмо, щоб жити. Правдивий піст — це стримання від гріха і всього, що веде до нього. Правдивий піст — це читання Святого Письма, творів святих отців церкви, це розважання над своїм життям, щире покаяння та навернення до Бога, це добрі вчинки та вчинки милосердя. Такий піст очищає наше серце та робить його гідним пристановищем Святого Духа. Занедбання цього веде нас до опанування злим духом, який робить нас глухими до Божого Слова, та німими, щоб звіщати Боже Слово. Злий дух намагається згубити наше життя та нашу вічність, кидаючи нас, то в воду, то в вогонь, тобто в різні крайнощі цього земного життя. Піст і молитва допомагають нам жити не в крайнощах, а знайти Божу волю в житті, яка примирить наше серце та покаже правдиві цінності. Піст дає можливість пізнати нашу неміч. А молитва допомагає прибігнути до Бога, прикликати його на поміч та пізнати його велике милосердя та Любов до нас.

Тому не будьмо глухими до Божого Слова, але в часі Петрового Посту, втікаючи від злих вчинків, стараймося більше працювати над собою. Просім Божого Милосердя простити наші гріхи та Божої Помочі змінити наше життя.

Стараймося належно використати час Петрового Посту, щоб відкрився наш внутрішній слух до Божого Голосу, щоб наші духовні очі могли побачити Божі діла у нашому житті, та щоб відкрилися наші уста прославляти Христа у Його Святому Воскресінні. Амінь.

о. Андрій Івашків

Джерело: УГКЦ

Проблему українських мігрантів до Львова приїхали вивчити представники 10 країн ЄС

ukremigrantpt — Mon, 15 Jun 2009 12:32:55 GMT

Три дні, з 25–27 травня, у Львові проходила міжнародна конференція представників церковних соціальних організацій Європи. Темою зустрічі стали проблеми міграції, український досвід роботи у сфері міграції та можливості транснаціональної співпраці. Про це сьогодні, 28 травня, під час прес-конференції повідомив голова Комісії УГКЦ у справах мігрантів, член Міграційної комісії Карітасу Європи Григорій Селещук. У зустрічі, яку спільно організували Карітас Європи та Карітас України, взяли участь понад два десятки учасників із 10 країн Європи. Як розповіла Президент Міграційної комісії Карітасу Європи (Рим, Італія) Лі Ґуен Нґо Дін, Карітас Європи включає в себе 48 організацій у 44 країнах світу. При організації створена міграційна комісія з 9 членів, куди входить й український представник. Цього року Карітас вирішив провести такий міграційний навчальний візит в Україні і заслухати місцеві проблеми, пов’язані з трудовою міграцією.
Лі Ґуен Нґо Дін зізналася, що дізналася багато цікавого, а саме краще почала розуміти, що саме спонукає людей залишати свою країну. «Для нас було важливим почути історію України, її проблеми. Почути, до чого призводить робоча міграція, а саме виникає таке явище, як соціальне сирітство, коли діти залишаються без батьківської опіки. Загалом Італія, звідки я приїхала, зацікавлена в економічній силі з України. Але ми маємо подолати ті проблеми, які супроводжують трудових мігрантів, а саме–соціальне сирітство, робочу експлуатацію людей. Для того потрібна легальна міграція», – зазначила вона.
За її словами, мігрантів з України в Європі за різними даними від 2 до 8 млн, і лише 2% з них мають укладені трудові договори і дозвіл на працю. «Навіть, якщо б їх було 20%, це було б несправедливо щодо інших людей, які нелегально там перебувають і їх експлуатують. Для цього потрібно вирішувати ці проблеми загалом, з легалізацією мігрантів, з об’єднанням сімей», – зазначила Лі Ґуен Нґо Дін.
Член Міграційної комісії Карітасу Європи Григорій Селещук зазначив, що в Європі вплив громадських організацій набагато більший, ніж в Україні. Такі організації, як Карітас, входять в наглядові ради при державних органах ЄС, мають вплив на формування політики, програм, стратегій. Тому дуже важливо, що іноземні гості перейнялися українськими проблемами. Адже дуже часто вони можуть набагато більше зробити для вирішення українських проблем, аніж деякі наші політики в Брюсселі.

Джерело: http://www.zik.com.ua

Дві тисячі сторінок правди про УПА стануть відомі Україні

ukremigrantpt — Sat, 13 Jun 2009 21:28:56 GMT

Десятки цінних документів, загальний обсяг яких майже дві тисячі аркушів, Інститут національної пам’яті Польщі передав Галузевому архіву СБУ під час червневого візиту до України. Це унікальна колекція документів з історії Української Повстанської Армії, насамперед відділів, що діяли в 1944-1947 роках на території Закерзоння (нинішня територія південно-східної Польщі).
Серед матеріалів документи зі справ заарештованих сотенних командирів УПА Володимира Щигельського – “Бурлаки”, Романа Гробельського – “Бродича”, Григорія Мазура – “Калиновича”, а також документи польських військових підрозділів та сил безпеки, залучених до боротьби з українським визвольним рухом. У відтворенні повної картини подій тих часів надзвичайно цікавими є конфісковані в українських повстанців звіти, листи, хроніки відділів УПА.
Це вже не перший взаємний обмін електронними копіями архівних матеріалів між Службою безпеки України та Інститутом національної пам'яті Польщі. Така співпраця має за мету заповнити “білі плями” в історії сусідніх народів та усунути негативні стереотипи і міфи про взаємовідносини України та Польщі.
Ознайомитись з електронними копіями переданих документів, як і з матеріалами Відкритого електронного архіву СБУ, можна щоденно з 14.00 до 17.00 в інформаційно-довідковому залі в Києві (вул. Ірининська, 4) та в регіональних залах, що відкриті при всіх обласних управліннях СБУ.

Довідково:
Cпівпраця між Службою безпеки України та Інститутом національної пам'яті Польщі здійснюється з 1996 року. В її рамках реалізується науково-видавничий проект “Польща та Україна у 30-40-х рр. XX століття. Невідомі документи з архівів спеціальних служб”. Вже видано 7 томів – збірники документів з історії обох народів. Останній том, присвячений Голодомору в Україні 1932-33 рр., вийшов друком восени 2008 року. В 2009 р. започатковано взаємний обмін електронними копіями архівних документів. В лютому Служба безпеки України передала польській стороні матеріали, які розповідають про репресії комуністичного тоталітарного режиму проти поляків у 1930-40 роках. Серед них – службове листування НКВС УСРР щодо репресій проти поляків у 1935-1936 роках за справою “Польської військової організації” та іншими справами стосовно “польської контрреволюції та шпигунів”, про операцію НКВС УСРР з переселення понад 15 тисяч польських і німецьких родин (близько 70 тис. осіб) з Вінницької та Київської областей до Казахстану у 1936 році.

Джерело : Майдан

Ющенко доручив Кабінету міністрів розробити та затвердити до 12 серпня план заходів на 2009-2010 роки із вшанування пам'яті жертв Голодомору

ukremigrantpt — Fri, 12 Jun 2009 21:46:58 GMT

Президент Віктор Ющенко доручив Кабінету міністрів розробити та затвердити до 12 серпня план заходів на 2009-2010 роки із вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні.

Згідно з указом президента, уряд має передбачити додаткові заходи щодо поліпшення медичного та соціально-побутового обслуговування, надання матеріальної допомоги особам, які пережили Голодомор, сприяння у веденні ними присадибного господарства.

Також доручено передбачити продовження роботи з формування Національної книги пам'яті жертв Голодомору та створення електронних баз даних жертв геноциду українського народу.

У плані мають бути заходи з надання правової оцінки діянням на території України у період 1932–1933 років, які призвели до геноциду, сприяння у проведенні наукових досліджень голодоморів в Україні, виявлення і оприлюднення архівних документів.

Доручено передбачити заходи щодо спорудження у Києві другої черги державного музею "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні", видання творів та робіт про Голодомор, розповсюдження їх за межами України, поглиблене вивчення у школах та вузах, створення виставок.

У плані слід передбачити продовження роботи щодо визнання міжнародною спільнотою Голодомору геноцидом українського народу, заходи з широкого інформування громадськості про Голодомор.

Також уряд має до 12 вересня розробити і внести на розгляд ВР проект загальнодержавної національно-культурної програми дослідження Голодомору та увічнення пам'яті його жертв на період до 2012 року.

Раді міністрів Криму, обласним, Київській та Севастопольській міськдержадміністраціям доручено забезпечити розроблення та реалізацію регіональних планів заходів на 2009 – 2010 роки із вшанування пам'яті жертв Голодомору.

Також доручено спорудити у Києві пам'ятник визначному досліднику Голодомору Джеймсу Мейсу та вжити в установленому порядку додаткові заходи щодо демонтажу пам'ятників і пам'ятних знаків, присвячених особам, які причетні до організації та здійснення голодоморів і політичних репресій в Україні.

Крім того, доручено вжити заходи щодо перейменування в установленому порядку населених пунктів, вулиць, площ, провулків, проспектів, парків, скверів у населених пунктах України, назви яких пов'язані з іменами таких осіб.

Українська правда

ЧЕРЕЗ РОЛИК З ТИМОШЕНКО "ПРОПАЛО ВСЕ!" ВЖЕ "ЗАЧИЩАЮТЬ" ЖУРНАЛІСТІВ

ukremigrantpt — Fri, 12 Jun 2009 21:39:34 GMT

Шеф-редактор інформаційної програми "Репортер" на Новому каналі Володимир Павлюк написав заяву про звільнення на прохання керівництва через показаний в ефірі телеканалу ролик з Юлією Тимошенко "Пропало все".

Цю інформацію "Телекритиці" підтвердив сам Павлюк.

"У нас із керівництвом каналу різне бачення того, що відбулося в нас в ефірі", - пояснив Павлюк.

За інформацією Телекритики, Павлюка звільнили за демонстрацію неофіційного запису заяви Тимошенко зі словами "Пропало все!" у програмі "Репортер" 8 червня.

"Так. Синхрон вийшов у понеділок. Розмова з керівництвом була довга й нудна. Мене попросили написати заяву і я її написав", - підтвердив Павлюк.

Водночас керівник прес-служби "Нового" Ольга Балабан заявила, що Павлюку "зрадило відчуття міри".

Вона підтвердила, що приводом для звільнення був синхрон прем'єра "Пропало все!", проте відкидає будь-який політичний тиск на канал.

"У серйозних інформаційних програмах не можна використовувати синхрони з інтернету. Ми цього не вітаємо навіть у розважальних програмах. Тим паче у цьому випадку це не було ніяким чином інформаційно вмотивовано", - сказала Балабан.

За інформацією Телекритики, у п’ятницю колективу "Нового каналу" буде представлено Михайла Шаманова як виконувача обов'язків шеф-редактора "Репортера".

Джерело: УП

ЗАЯВА Міжнародної громадської організації українців «Четверта Хвиля» з приводу політики винародовлення в Україні

ukremigrantpt — Thu, 11 Jun 2009 23:38:34 GMT

Нині у світі близько 70 млн. населення – міґранти. Участь українців у глобальних світових міґраційних процесах вражаюча: українські трудові міґранти становлять понад 10% (близько 8 млн., а в сезонний пік їхня чисельність майже подвоюється) від загальної кількості міґрантів у світі.

Частка українських еміґрантів і трудових міґрантів, відносно до загальної чисельності українців, найвища у світі.

В цілому понад 45% українського етнічного соціуму живе за межами України. Отже, українське соціальне єство неповне, а спорожнілу соціальну нішу заповнюють імміґранти з ще менш розвинутих країн, які деформують соціокультурне середовище України. Цей показник особливо тривожний на тлі депопуляції українського народу – низької народжуваності й високої смертності.

Яка ж причина демографічно-соціальної кризи українського суспільства? В Україні через антисистемність паразитарної влади й відсутність стратегії розвитку немає умов для самореалізації людей в усіх сферах життєдіяльності, що породжує безробіття, депрофесіоналізацію, люмпенізацію, масову міґрацію й інші негативні соціальні явища.

Внаслідок «четвертої хвилі» міґрації й еміґрації Україна постійно втрачає значний духовно-інтелектуальний, науковий, економічний, репродуктивний, генетичний потенціал. Україна інвестує свій людський капітал в економіку практично всіх розвинутих країн світу на шкоду собі. Українці стають пропащою силою для України.

Отже, влада в Україні провадить політику винародовлення. Коли у ХХ столітті Українська нація була нацією депортованих, то в ХХІ столітті стала нацією міґрантів. Україна ще не подолала наслідків депортаційних та голодоморних геноцидів, а вже гибіє від новітнього винародовлення.

МГОУ «Четверта Хвиля», яка об’єднує українців в Україні у 23 країнах світу, звертається до українського суспільства, до всього світового українства з тривогою за свою материзну, яку прирікають на небуття паразитарність влади й безвольність самих людей:

1. Замовчування причин та самого явища масової української трудової міґрації з усіма його проблемами посилює ескалацію політичної й економічної кризи в Україні. За «чорною готівкою» (понад 20 млрд. євро в рік), яку ввозять заробітчани в Україну, приховується проблема згортання виробництва, депрофесіоналізації й нагромадження кризових явищ у суспільстві, які стали основною причиною відтоку наукового потенціалу та робочої сили з України. Безперечно, трудова міґрація пов’язана з тіньовою економікою в Україні.

2. Економічна криза в країнах Європи загрожує масовою насильною депортацією трудових міґрантів, що створить критичну масу протестного населення й призведе до соціальних вибухів (на сьогодні армія безробітних в Україні вже сягає 3 млн. осіб: 1 млн. стоїть на біржі, 2 млн. – у відпустках за свій рахунок). В той же час безробітна молодь шукає можливості виїхати в країни Шенгенської зони навіть на низькооплачувану роботу, бо в себе на батьківщині не бачить жодної перспективи.

3. Масове порушення прав українських трудових міґрантів, які працюють поза правовим полем України й держав перебування, призвело до фактичного вилучення 25 % громадян із виборчого процесу в Україні. Для убезпечення себе від протестного волевияву українських закордонних виборців і маніпулювання їхніми голосами, влада через зміни до закону про вибори обмежила доступ громадянам України, які перебувають за кордоном, до виборчого процесу: голосувати мають право тільки ті, які стоять на консульському обліку (це один відсоток від їхньої загальної чисельності), а обраним до органів влади з них, як і з інших рядових громадян України, не може бути ніхто. Паразитарній владній верхівці лишається ще вилучити з виборчого бюлетеня графу «проти всіх», що позбавить права протестного волевияву всіх громадян.

4. І ось у цій кризовій ситуації Кабінет Міністрів України приймає Постанову № 236 від 5 березня 2009 р., про оподаткування фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність за межами України. Ця постанова прирівнює трудових міґрантів до підприємців і вимагає сплати єдиного податку. Це тільки перший крок до додаткового оподаткування міґрантів. Урядовці пояснюють – справа добровільна й покликана легалізувати незаконні заробітки. Це аморальне й протиправне урядове рішення тільки посилило соціальну напругу в середовищі заробітчан та їхніх родин в Україні, а що найгірше – породило настрої неповернення українців на батьківщину, де влада не забезпечує людей працею, а тільки старається поживитися за їхній рахунок та обмежити конституційні права громадян, зокрема виборче право. Насторожує ще один аспект цієї протиправної урядової постанови – намагання влади налякати українських громадян за кордоном, аби вони не реєструвались на наступні вибори й не голосували за позитивні зміни, і тим самим зберегти свій вплив на політичні процеси в Україні.

5. Спроба нинішнього Уряду замаскувати податкове наповнення бюджету турботою про українців – це не що інше, як узаконений рекет своїх громадян на державному рівні. Влада в Україні цинічно порушила Конституцію щодо права громадян на працю й, добре порахувавши заробітки та врахувавши безправний статус українських громадян за кордоном, намагається перетворити їх на інвесторів, які не отримають жодних дивідендів.

6. Примушування українських нелегальних заробітчан, які працюють за кордоном, сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України та реєструватися в Україні платниками єдиного податку може спричинити їхню масову депортацію, якщо інформація про них потрапить до рук міґраційних або поліційних служб країн перебування. Так вони поплатяться за злочинні дії паразитарної влади, яка намагається поживитись на їхніх нелегальних заробітках в інших державах.

Зважаючи на гостроту порушених проблем, МГОУ «Четверта Хвиля» звертається до всіх гілок влади в Україні з такими вимогами:

1. МГОУ «Четверта Хвиля» вимагає від Кабінету Міністрів скасувати Постанову № 236 від 5 березня 2009 р. як таку, що суперечить Конституції України та Державній програмі співпраці з закордонними українцями на період до 2010 року, що визначає державні пріоритети в цій сфері. Тому також домагаємось від Кабінету Міністрів забезпечити належне виконання Державної програми співпраці з закордонними українцями на період до 2010 року.

2. МГОУ «Четверта Хвиля» підтримує ініціативу народного віча громади Львівщини щодо усунення пенсійної несправедливості в Україні. Для розв’язання проблем у пенсійному забезпеченні громадян України необхідно скасувати пенсійні привілеї та ганебний поділ українського народу на привілейованих «білих» і звичайних «чорних» пенсіонерів та ухвалити єдиний пенсійний закон, який встановить справедливий механізм обчислення пенсій усім українським громадянам лише за двома критеріями: тривалістю стажу й розміром заробітку.

3. МГОУ «Четверта Хвиля» вимагає від Верховної Ради невідкладно прийняти Державну програму «Повернення на батьківщину українських трудових міґрантів» з метою забезпечення соціальних прав українців в Україні й за кордоном, збереження, відновлення духовно-інтелектуального й фізично-генетичного ресурсу та соціальної структури нації. Зволікання з розв’язанням цієї нагальної проблеми, а також безвідповідальні рішення урядовців про запровадження оподаткування трудових міґрантів призводять до переходу українських громадян у статус еміґрантів і до втрати Україною ще одного свого покоління.

4. МГОУ «Четверта Хвиля» вимагає від Верховної Ради невідкладно створити в Україні належну законодавчу базу з питань міґрації, що убезпечить державу від неконтрольованих потоків нелегальних імміґрантів, також убезпечить українських громадян від транснаціональних кримінальних мереж, які займаються нелегальним працевлаштуванням і работоргівлею, та ґарантуватиме своїм трудовим міґрантам легалізацію на основі двосторонніх угод про тимчасове працевлаштування й соціальний захист за кордоном, а головне – забезпечить їм можливість повернення додому.

5. МГОУ «Четверта Хвиля» виступає з ініціативою узаконення в Конституції України національної державницької ідеології та прийняття стратегії розвитку суспільства й держави. Сучасні світові тенденції глобалізації надто негативно проявляються в Україні, що загрожує заміною держави на недержавні структури (анклави, соціополіси тощо), які функціонують у межах держави поза національним соціокультурним середовищем винятково в корпоративних інтересах. Гарантом збереження інституту держави є національна державницька ідеологія, що підтверджує багатовікова історія розвинутих країн. А саморозвиток нації й національної держави забезпечує дієвий механізм стратегії розвитку.

Громадяни України! Задумаймося: що відбувається з кожним із нас, із нашими дітьми, з усім українським суспільством?

Годі змирятися з нашим негідним існуванням! Годі вірити тим, хто цинічно використовує владу у власних, а не суспільних інтересах! Пора пробудити й проявити свою моральну громадянську волю заради гідного життя. Для цього кожен повинен явити волю духу людської особистості й народ як збірна особа повинен явити волю національного духу. Тільки такий шлях гідного життя людини, народу, людства в Білому світі.

Джерело: novaxvylya

Широка коаліція. Післямова

ukremigrantpt — Tue, 09 Jun 2009 22:37:07 GMT

Після фіаско зі створенням широкої коаліції основні учасники переговорів зайнялися улюбленою справою – звинуваченням людей, з якими ще вчора збиралися поєднати свої політичні долі.

Представники БЮТ і Партії регіонів почали переводити один на одного стрілки в питанні, хто відстоював найбільш одіозні пункти в проекті нової Конституції.

Процес захопив їх настільки, що сьогодні вже неможливо знайти ні батька, ні матері того конституційного дитя, яке мало бути пред’явлене країні як нова Конституція широкої коаліції.

У вівторок Янукович поспілкувався зі світом за допомогою ще одного телезвернення, натомість Тимошенко вперше за місяць зібрала прес-конференцію.

Прем’єр зрозуміла, що надто далеко зайшла у своїх іграх з Януковичем. І коли їх спільний секрет про Конституцію став надбанням громадськості, Тимошенко обрала тактику максимального розголосу – таким чином вона намагатиметься перекрити факт змови, за яким її спіймала країна.

Тимошенко бере на озброєння нове гасло: "переписану Конституцію – в кожну хату". Це девальвуватиме вагу того компромату, яким є сам по собі багатомісячний підпільний роман Тимошенко і Януковича.

Якщо темою "Конституції від Тимошенко" вдасться забити всі вуха, то обставини, за яких вона готувалася, відійдуть на другий план.

У тому, що сьогодні Тимошенко "заряджена" на конституційні зміни, змогли переконатися її депутати. У вівторок зранку прем’єр знову зібрала засідання фракції БЮТ в партійному штабі на вулиці Турівській.

Минулого разу, в п’ятницю, Тимошенко переважно мовчала, а говорили її депутати – і в підсумку всі присутні, за виключенням дев'яти нардепів, попередньо схвалили створення широкої коаліції.

Цього разу, у вівторок, говорила уже лише Тимошенко. Спочатку вона оголосила список конкурентів на виборах президента, які змагатимуться з нею на одному електоральному полі – Яценюк, Тігіпко, Тягнибок і Борис Тарасюк, який, за словами прем’єра, також збирається балотуватися.

Основну частину свого виступу Тимошенко присвятила тому, наскільки потрібна нова Конституція. Вона цю ідею бере собі на прапор, з яким піде на вибори президента.

Однак чим довше Тимошенко пояснювала потребу в новій Конституцію, тим більше нерозуміння ця тема викликала в її депутатів.

Вони не могли второпати: як Тимошенко пояснить людям, що сама вона балотується в президенти, і водночас виступає за перетворення України на парламентську республіку.

Після чергового затяжного спічу про те, що під час президентських виборів всі мають агітувати за нову Конституції, Володимир Філенко спробував пояснити таку нелогічність:

– Юлія Володимирівна, мені здається що це зараз не та тема, з якою треба іти до виборця...

– Ну от, навіть ви мене не розумієте, - із сумом і роздратуванням відповіла Тимошенко. Її задум – створити суспільний тиск, щоб у разі перемоги Януковича змусити його піти на обрізання повноважень.

Приблизно те ж саме, що прем’єр розповідала депутатам, вона того ж дня повідомила журналістам.

– Всю президентську компанію ми будемо пояснювати і захищати наш проект Конституції – щоб той бруд, який утворили навколо нашої політичної сили і мене персонально, був змитий правдою і відвертістю в цих речах, - пообіцяла Тимошенко на довгоочікуваній прес-конференції.

Але, спілкуючись з пресою, прем’єр уникла відповіді на одне просте запитання – щодо "хрещеного батька" конституційної дитяти.

– Юлія Володимирівна, коли ви востаннє бачили Віктора Медведчука? – запитала "Українська правда" в Тимошенко.

Як відомо, одного разу ця тема вже загнала Тимошенко в кут – у жовтні 2008, в розпал чергових переговорів про широку коаліцію, вона також не дала відповіді по-суті.

Так само сталося і зараз – прем’єр просто почала виправдовуватися.

– Думаю, що всі ці інсинуації, що розгортаються навколо цього, є лише інсинуаціями. Я раз і назавжди відкидаю те, про що ви зараз задаєте питання, що мене і Конституцію пов'язують з окремими прізвищами, - плутано сказала Тимошенко, уникаючи жодної згадки прізвища Медведчука.

– Конституцію в 2007 і в 2008 році розробляла група фахівців, яку я обов'язково назву по прізвищах і по посадах. Цю групу очолював радник, який офіційно працює у мене радником, - повідомила Тимошенко.

Вона також не назвала загадкового радника – але, за інформацією "Української правди", ідеться про Олександра Задорожнього, який ще в лютому 2008 року почав працювати над новою Конституцією.

Сам по собі Задорожний є близьким соратником колишнього лідера СДПУ(о). У 2002 році призначення Медведчука главою адміністрації президента Кучми йшло в одному пакеті з призначенням Задорожнього представником президента у парламенті.

Легальним прикриттям для нинішньої діяльності Медведчука є експертний центр "Правова держава", який до переходу на посаду радника Тимошенко був місцем роботи Задорожнього.

Нинішнє завдання Тимошенко – переконати суспільство, що вона виступала категорично проти а) обрання президента Верховною Радою та б) пролонгації повноважень парламенту.

Насправді прем’єр лукавить щонайменше в одному – саме за ініціативою Тимошенко було вирішено продовжити життя нинішній Верховній Раді. І ця ідея визріла ще минулого року.

Спочатку переговорники розглядали зовсім інший сценарій – взяти Ющенка третьою стороною. Пропонувалося, що повноваження президента мають бути зменшено, але термін його каденції продовжений. Януковичу в тій грі гарантували місце спікера Верховної Ради.

Однак минулої осені Ющенко випав з домовленостей Тимошенко і Януковича. "Подушка" в два роки додаткових повноважень була потрібна Тимошенко саме для того, щоб час нейтралізував у пам'яті її електорату гіркоту від "шлюбу" з Януковичем.

Крім того, пролонгація була необхідна як механізм взаємних гарантій, щоб синхронізувати обрання нового парламенту та вибори президента депутатами.

І, що найпоказовіше, обидві "погані" норми – і про пролонгацію, і про вибори президента в парламенті – містилися в проекті змін до Конституції, який Тимошенко спільно з Януковичем не просто погодила, а передала для ознайомлення Володимиру Литвину. Свідком цього був Борис Колесніков.

Повністю ідентичний текст до того, який потрапив до спікера, оприлюднило "Дзеркало тижня". Це підтвердив сам Литвин, а Тимошенко не наважилась спростовувати його слова: "Я не хочу коментувати партнерів по коаліції – нехай це залишиться на їх совісті".

Після публікації цього документу та відповідної реакції суспільства між Тимошенко і Януковичем відбулася ще одна зустріч. Було домовлено дати задній хід в питанні переносу виборів президента до Верховної Ради та продовження на два роки каденції нинішніх депутатів.

Шукати формулу взаємних гарантій було доручено Медведчуку. І саме його група запропонувала ввести 50-річний ценз для кандидата в президенти на всенародних виборах. Це гарантовано виводило з гри двох головних конкурентів Януковича – Тимошенко і Януковича.

Окрім проекту змін до Конституції, Литвин також отримав від "наречених" проект коаліційної угоди, погоджений між Тимошенко і Януковичем. "Українська правда" мала нагоду ознайомитися з цим документом.

Шлюбний контракт двох найбільших сил був насичений неконкретними обіцянками на кшталт "актуалізувати національну культурну спадщину" або "формувати толерантне суспільство".

Коаліційна угода не давала визначеності в гострих питаннях, які є предметом політичних суперечок – НАТО, статус російської мови, утворення помісної церкви.

Водночас в угоді встановлено запобіжник будь-яким спробам інтеграції до НАТО – Тимошенко і Янукович пропонували "конституційно закріпити порядок вступу України до міжнародних об'єднань колективної безпеки виключно через референдум".

Тобто Тимошенко і Янукович брали на себе зобов’язання зафіксувати цей факт у Конституції. Водночас, при такій деталізації питання НАТО, в проекті угоди нічого не було сказано, приміром, про реорганізацію нинішньої деградованої сировинно-орієнтованої економіки України.

Натомість документ містив декларативну обіцянку "за п’ять років увійти в реальну двадцятку найпривабливіших для підприємців країн". Найбільше наполягав на цьому Борис Колесніков, який під час переговорів оголосив, що прикладом для наслідування має бути... Сінгапур.

Ще однією невідповідністю було зобов’язання "ввести нові складові захисту свободи слова" в коаліційній угоді Тимошенко-Януковича, тоді як в проекті Конституції фактично пропонувалося запровадити цензуру – Основний закон мала доповнити норма про пожиттєве позбавляти ЗМІ ліцензії за "дезинформацію суспільства".

Найбільш же цікавим документом, народженим у процесі переговорів Тимошенко і Януковича, є проект "Великого договору". Його, як і Конституцію, як і коаліційну угоду, готували Медведчук з Задорожним. Пошуком цього творіння зараз займаються усі зацікавлені сторони, і якщо він потрапить до преси, то спричинить ефект справжньої бомби.

Саме у "Великому договорі" прописувався пункт про співпрацю БЮТ і Партії регіонів до 2024 року аж до участі у виборах спільним блоком. При чому під час переговорів сплила навіть інша версія закінчення терміну дії Великого договору – 2029 рік. Тобто передбачалося, що спочатку два терміни президентом буде Віктор Янукович, а потім два терміни – Юлія Тимошенко.

Поділ влади на двох без прямого протистояння на виборах – ось що було головною ідеєю переговорів. Реформування та новації прописували правила гри, в яких мали жити дві політичні сили найближчі двадцять років.

Але відповідальність за напрацьований "вантаж" несе не лише Тимошенко, але й Янукович. А той факт, що лідер регіоналів першим вийшов із гри, ніяк не применшує того, що протягом всього переговорного процесу він давав згоду на сценарій узурпації. І в останній момент з ним сталося не прозріння, а прийшло розуміння – механізму гарантій для нього не існує в природі.

Фіаско переговорів знайшло своє відбиття в рішенні Януковича розподілити ролі на президентських виборах.

Керівником виборчої кампанії став Микола Азаров – представник "старої гвардії" донецьких. Таким чином він поставив фігуру, рівновіддалену від групи Ахметова та Фірташа, які займали контр-позиції в проекті широкої коаліції.

Агітаційний блок вестиме Борис Колесніков, а керівником офісу Януковича фактично буде Сергій Льовочкін. Організаційну роботу штабу взяв на себе Володимир Рибак, хоча раніше цей напрямок вів Василь Джарти. Так мало статися і цього разу, якби не чисельні переломи та травми, отримані депутатом в результаті бурхливого відпочинку в Криму.

Ілюстрацією ж того, як себе почувають головні ідеологи "ширки", може бути картина, свідком якої був кореспондент "Української правди".

У середу вдень близько опівдні Нестор Шуфрич вийшов зі штабу Партії регіонів на вулиці Липській та попрямував до підворотні сусіднього житлового будинку. Там біля клумби на нього вже чекав... Андрій Клюєв. Охорона по периметру перекрила цей п’ятачок. Розмова на свіжому повітрі цих поважних людей має просте пояснення – вони бояться стати жертвою прослушки. Навіть у офісі рідної партії.

Джерело: Українська Правда

З вересня школярі більше вивчатимуть про Голодомор і УПА

ukremigrantpt — Tue, 09 Jun 2009 22:32:25 GMT

Із вересня цього року школярі вивчатимуть історію України за новою програмою.

Про це повідомили УНІАН у прес-службі Міністерства освіти і науки України.

Зокрема, за даними прес-служби, МОН розробило і затвердило зміни до програми з історії України та всесвітньої історії для учнів 5-12 класів.

Ці зміни, відзначили в Міносвіти, спрямовані на подолання розриву між змістом підручника та найновішими напрацюваннями вітчизняної історіографії.

“Особливо це стосується історії найближчого до нас ХХ століття, яка протягом тривалого часу містила найбільше так званих "білих плям". Сьогодні, завдяки відкриттю раніше недоступних фондів архівів, інтенсифікації досліджень, зокрема через залучення до роботи нової генерації істориків, встановлено багато невідомих досі фактів та подій”, йдеться у повідомленні.

Значно ширше, за даними прес-служби, в новій шкільній програмі відображені історія становлення та розвитку українського визвольного руху, боротьба з ним тоталітарних режимів. Діти докладніше знатимуть про злочин геноциду українського народу - Голодомор 1932-1933 років, масові репресії комуністичної влади 20-50-х років минулого століття, боротьбу Організації українських націоналістів та Української повстанської армії, протистояння дисидентського руху з тоталітарним режимом.

Відтак, відновлення незалежності 24 серпня 1991 року стає зрозумілим як закономірний результат багатовікової боротьби українців за свободу, підкреслюється в повідомленні.

На переконання Міносвіти, нова програма допоможе учням чіткіше розібратися у подіях минулого й, можливо, краще зрозуміти проблеми українського сьогодення.

http://www.unian.net/ukr/news/news-320233.html

Тимошенко: "Пропало всьо". Відео

ukremigrantpt — Mon, 08 Jun 2009 16:57:33 GMT

Те, що не побачили глядачі ТБ під час останнього телеявлення Тимошенко. "Господи допоможи... У меня не то на суфльорє".

Тут:

http://www.youtube.com/watch?v=2od8yID7Ss8

Обговорення на форумі "Майдану" - тут:
^{^{http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1244453008&first=1244453304&last=1244399436}}

«Тайна вечеря». Кінець трапези

ukremigrantpt — Mon, 08 Jun 2009 16:47:40 GMT

Телевізійне звернення лідера Партії регіонів Віктора Януковича в День Святої Трійці стало кульмінаційною крапкою в інтризі коаліційних перемовин, що, набувши минулого тижня стрімкого розвитку, тримали у напрузі не лише вітчизняний політикум й експертні кола, але й, без перебільшення, все українське суспільство, оскільки теми, винесені на обговорення «тайної вечері», напряму торкалися майбутньої долі держави, а значить і кожного громадянина. Насторожилися й в світі.

Ефектна і несподівана розв’язка в, здавалося б, вже остаточно затвердженому сценарію, що передбачав зовсім інший розвиток сюжету, наштовхує на наступні міркування й висновки.

Недільні звернення до народу очільника ПР та прем’єр-міністра України однозначно засвідчили сам факт ведення ними непублічних перемовин.

Переговорний процес під грифом «цілком таємно» йшов не між окремими депутатами чи ініціативними групами, а на найвищому рівні, за участю лідерів політичних сил, які представлені у ВР найбільшими фракціями.

Головним предметом перемовин стали можливості і умови створення мега-коаліції між БЮТ і ПР та підготовка в освячення такого союзу пакету Конституційних змін, серед яких – кардинальна ревізія виборчого законодавства аж до перенесення виборів президента до парламенту та перерозподіл владних повноважень.

З наведених пунктів випливає, що ті народні обранці з обох таборів, хто до цього часу намагався видати такі перемовини за звичайні робочі консультації з поточних питань, які ніяк не пов’язані зі створенням нового парламентського об’єднання та змінами до Основного Закону, чи висловлював категоричне заперечення самого факту переговорів, робили це: або через свою необізнаність в силу персональної віддаленості від центрів прийняття рішень при суворій конспірації процесу, або ж свідомо й навмисно дезінформували громадськість.

Одначе попри максимальну утаємниченість зносин в даному випадку все ж таки більш правдоподібною видається друге з наведених пояснень.

До слова, депутат від БЮТ, голова Національної спілки письменників України Володимир Яворівський, намагаючись применшити значення резонансних подій, що відбуваються в країні, здається, до останнього моменту називав інформацію про коаліційні перемовини між БЮТ та ПР такою, що не відповідає дійсності і в одному зі своїх телевізійних інтерв’ю навіть зіронізував: мовляв, якщо декілька депутатів з ПР і БЮТ зустрілися і розпили чарчину-дві, то хіба це можна вважати перемовинами про створення коаліції?

Як виявилося, не за чарчиною збиралися і не просто на депутатські посиденьки чи ресторанні гульки.

З огляду на виголошені лідером опозиції та чинним головою уряду телевізійні звернення й самі підсумки переговорів, їхнім ініціатором була Юлія Тимошенко: це саме з її боку надійшла така пропозиція до Януковича і в жодному разі не навпаки. Прийняте Віктором Федоровичем рішення щодо припинення перемовин стало для Юлії Володимирівни цілковитою несподіванкою:

«Він, в односторонньому порядку, нікого не попередивши, вийшов з переговорного процесу, зробив гучну політичну заяву, поставивши, власне кажучи, хрест на об’єднанні, на шансі для України», - скаже вона у телезверненні.

Звична для Тимошенко артистична, зворушливо-пронизлива й охоче застосовувана нею манера спілкування з телеглядачами не змогла приховати щирі емоційні нотки незадоволення й роздратування прем’єрки кінцівкою перемовин, що теж видає її надзвичайну зацікавленість в успіху переговорного процесу та болісне сприйняття його безрезультатного підсумку, розчарування і образу з приводу нездійсненних сподівань.

Напроти, Янукович у своєму слові виглядав значно оптимістичнішим. Для нього результат – не трагедія. Вели перемовини – добре, здобули «безцінний вантаж», закінчили – теж непогано:

«У мене немає наміру політизувати переговори чи їх провал для досягнення короткотермінових політичних дивідендів. Я повинен сказати, що переговори, які ми вели з партнерами, дали багато на перспективу. Пройдений шлях до об’єднання залишається нашим спільним надбанням. Це той безцінний вантаж, який ми беремо з собою, продовжуючи рух уперед. Ми обов’язково використаємо його. Це відбудеться одразу після президентських виборів. Але нехай народ – і лише він - дасть мандат довіри тому, хто, на його думку, зможе забезпечити проведення подальших реформ».

З двох найголовніших фігурантів несподівано обірваної «чорної ради» більш постраждалою виглядає Тимошенко. Враховуючи її ініціативу, активність й життєву зацікавленість в успіху справи, раптова кінцівка коаліціади останніх днів – це для неї безперечна політична, іміджева й, зрештою, електоральна поразка.

Про серйозність і жагучість бажання Тимошенко досягнути поставленої мети, що так і залишилася нездійсненою, принаймні, поки що, сама довірливо повідала з екрану:

«Щоб довести до логічного завершення ці переговори, щоб об’єднати країну, треба було навіки закопати глибоко в землю всі приватні образи, всі амбіції та особисті владні апетити… Наша політична сила була готова на такі жертви. Наша політична сила йшла на великі, небачені компроміси. Ми поступалися всім. Ми були готові на будь-які жертви – політичні, електоральні, іміджеві, кадрові. Але я і сьогодні, ані на мить, не шкодую про те, що така спроба була зроблена. Це вірний і праведний шлях».

А от Януковичу більш-менш вдалося зберегти «добру міну при поганій грі».

Він здобув очки, виступаючи одночасно і прихильником консолідації політсил заради державного блага – «Порятунок України можливий лише шляхом об’єднання всіх без винятку учасників політичного процесу без огляду на те, що їх розділяє», і в той же час ніби захисником демократії та, як це не дивно, переконаним поборником відкритості політичних процесів: «…рішення не може прийматися кулуарно, в таємниці від народу»

Та чому ж він не виступив з такою заявою відразу ж, щойно перемовини розпочалися і стала ясною їхня тема?

Парадокс, але факт – завершення спроби узурпації влади в країні в уявленні загалу буде пов’язане з вольовим рішенням не кого-небудь, а саме Януковича:

«Ми розглядали шлях внесення змін до Конституції, які передбачали вибори президента в парламенті і продовження на певний термін повноважень парламенту. Мета таких змін – дати новій коаліції і новому уряду час для реалізації програми відродження економіки. Однак ці зміни в Конституцію треба було вносити дуже швидко. Це означало, що треба відмовитися від широкого їх обговорення в обстановці відкритості і прозорості. А такий шлях – це крок назад від демократії. Треба завжди радитися з народом».

Ну і довго ж «дозрівав» Янукович – до самого кінця перемовин. Пізненько, але дійшло таки й до «ВікторФедорича».

Щоправда, Юлія Володимирівна категорично заперечила такі твердження, назвавши їх навмисними спробами дискредитації переговорів і об’єднавчого процесу:

«Я хочу остаточно поставити крапку в дискусії стосовно найбільш резонансних тем переговорів щодо внесення змін до Конституції, - сказала вона у своєму телезверненні. - Мова не йшла ані про продовження повноважень парламенту, ані про однозначне обрання президента у парламенті, ані про будь-які заходи щодо обмежень свободи слова. Проти подібних змін категорично і відразу виступила наша політична сила, а так само і Блок Литвина, і блок НУ-НС. Про це я публічно заявила на передачі "Свобода слова" ще 19 грудня 2008 року, коли перший раз був зруйнований переговорний процес. Тоді мені одна із журналісток задала запитання: "Чому зруйнувалися переговори?". Я чітко відповіла, що отримала умови, за яких президента треба обирати у парламенті, а повноваження у нього лишаються такі, як і сьогодні. Ще тоді я повідомила: "Такі умови неприйнятні. Ми не можемо на них погодитися". І тому я залишаюся на таких позиціях і зараз. І хочу підкреслити, що всі ці розмови були зроблені задля дискредитації переговорного процесу, які і так проходили складно, дуже важко і тяжко».

В той же час екс-спікер парламенту Арсеній Яценюк в студії «ТВІ» у Євгена Кисельова, сказав, що такий самий, як оприлюднений в ЗМІ напередодні проект Конституційних змін, потрапив до нього як голови ВР з Кабміну ще у вересні минулого року.

Головною ж причиною припинення переговорів, за словами Юлії Володимирівни, стала її категорична відмова від пропозиції Януковича про введення 50-річного вікового цензу для кандидатів в президенти:

«Єдина умова, від якої ми категорично відмовилися (і це було майже в останній день, це було у п’ятницю, 5 червня), коли Віктор Янукович запропонував мені особисто таку "екзотичну" норму Конституції, відповідно до якої кандидатом у президенти могла бути обрана тільки людина, не молодша 50-річного віку. Я категорично відмовилася від цих пропозицій. Вважаю, що обмежувати так жорстко вибір людей є несправедливим. Думаю, несприйняття таких вимог мною і нашою командою і стало причиною виходу Віктора Януковича з переговорного процесу».

Як би там не було, але гірко і бридко усвідомлювати, що ніхто з тих депутатів від БЮТ, від яких можна було очікувати публічного опонування, протистояння можливому створенню неприродного союзу «ПРіБЮТ», так і не наважились на це.

Тим вони лише підтвердили свій статус фігових листочків Юлії Володимирівни та цілковиту від нею залежність, перевагу особистого меркантильного інтересу над своїм реноме публічних діячів і принципових політиків.

Замість того, щоб застерегти Юлію Володимирівну від хибного кроку, вони опинилися поза грою, самоусунулися чи побоялися виступити проти лінії партійного керівництва.

Що ж, нехай тепер тішаться привселюдно виголошеною їм подякою від Юлії Тимошенко:

«А зараз я хочу подякувати, я дійсно дуже вдячна своїм колегам по фракції та демократичній коаліції за те, що вони зрозуміли це. Особливо тим людям, яким у силу особливостей власної політичної біографії та світогляду це було зробити найважче: Миколі Томенку, Сергію Соболєву, Володимиру Яворівському, Володимиру Филенку, Михайлові Косіву, Ігорю Гриніву, Павлу Мовчану, Степану Курпілю, Віктору Терену, Андрію Шевченку Я можу продовжувати цей список безкінечно, та всім іншим депутатам нашої фракції, фракції НУ-НС за те, що вони наступили собі на горло, мусили принести в жертву свої бачення та переконання заради захисту та збереження національних інтересів, заради національного примирення. Ці люди показали високу політичну честь, гідність та мужність у боротьбі за єдність».

Можна з впевненістю стверджувати, що в країні знайдеться чимало тих, які «мужньому» вчинку вищеназваних осіб дадуть зовсім іншу оцінку, таку, що кардинально – в бік негативу – відрізняється від наданої Юлією Тимошенко.

Дуже шкода, що серед так званої «національно-демокартичної» платформи БЮТівської «кАманди» виявилося ьак багато людей, здатних з легкістю і покорою «наступити собі на горло», коли потрібно докладати максимум зусиль для відстоювання своєї позиції, вступати у відкриту дискусію з лідером, переконувати у неправильності її кроків, вміти наполягати на своєму.

«На жаль, в українській політиці і досі перемагають обман, інтриги, зради та підлість… Прикро і сумно від цього. Але це так.», - а от з цими словами Юлії Володимирівни справді дуже важко не погодитись. Щоправда, вона звинувачує в гріхах кого завгодно, тільки не саму себе.

А даремно, адже схильність до закулісних, непрозорих, залаштункових перемовин з приводу доленосних для держави рішень та свідомої омани виборців, що несе в собі як неповагу до громадян, так і загрозу для держави, було продемонстровано з боку провідних політичних акторів з усіх сторін, що взяли участь в «таємній вечері».

Просто Янукович цього разу встав з-за столу першим. Та чи є гарантія, що ні в кого надалі не виникатиме бажання «продовжити бенкет».

Олексій МАЗУР,
Дніпрпетровськ.

Майдан

Біль генетичної пам'яті

ukremigrantpt — Mon, 08 Jun 2009 12:30:23 GMT

Блукають люди… Тіні, як примари.

У безнадії вимира село.

Такого звіку горя не було…

Валерій Кулик

І це все було з нами — у ХХ столітті. Умирали з голоду діти, губили свою пам’ять літні люди — велика біда стояла над світом. Степова Чаплинка була в епіцентрі цього жахливого буття.

…Стояв над світом великий мор…

Геніальний драматург сучасності уродженець Чаплинки Микола Куліш у своїй безсмертній драмі “ 97” змалював жахливі дні Голодомору, факти людоїдства в Україні.

І саме Микола Куліш, свідок розгулу Голодомору в Таврійській губернії, зумів показати планетарне лихо у всій жорстокій правді реального буття. “Я не їла Маринку…” — ці слова, що звучать з театральних підмостків, ріжуть душу. Крають її на шматки…

Жертвами Голодомору 1932-1933 років стали мільйони українських хліборобів, які не мали ні хреста, ні могили, ні фіксованої скорботної дати в історичному календарі нашої держави… Масова смертність спостерігалася весною, упродовж червня-липня, а особливо після завершення хлібозаготівельних кампаній. Перепис населення 1937 року фіксує масову смертність упродовж багатьох місяців 1932-1933 років, апогей якої припадає на період весна-літо. Кількість жертв свідчить про глобальну соціально-демографічну катастрофу. Аналізу підлягають історичні факти, явища, події, котрі проливають світло на великий голод в Україні.

Багато часу пройшло з тих страшних подій, тому сьогодні послідовники комуністичної ідеології роблять спроби замовчувати ці події або заперечувати Голодомор, пропонують називати ці події словом “голод”, для того щоб відбілити кровожерливість комуністичної влади.

У штучному голоді 1932-1933 років не було нічого ірраціонального. Отож Голодомор вважався одним із засобів комуністичного “будівництва”. Парадоксально, але факт, саме в такий ізувірський спосіб сталінська ідеологія прагнула поставити на коліна мільйони людей. Намагання умовчати і приховати в плані часу істинну правду про загибель від організованого більшовицьким режимом голодомору несчисленну кількість українських селян виявилися марними. Завдяки ініціативі Президента України Віктора Ющенка в країні розгорнута потужна кампанія з проведення збору свідчень тих, хто жив у ті “чорні” часи. У районі створені та діють 42 пошукові групи, які зібрали 698 свідчень. Люди знають правду про ці злочини. І як би далеко не відносив нас час, ми зможемо розповісти наступним поколінням про жорстокі реалії буття при комуністичному режимі, тому хто б там що не говорив, ніколи не можна поставити під сумнів гіркоту людських страждань. А судитиме невігласів за скоєне зло майбутнє.

Починаючи з вересня 1993 року, в Україні офіційно вшановують пам’ять полеглого від штучного Голодомору народу, а державні заходи набули меморіального статусу — Днів скорботи і пам’яті. І все це робиться для того, аби ніколи більше у світі не повторилося подібне зло. Наша генетична пам’ять до цього зобов’язує.

Ми не можемо йти у завтрашній день з фальшивою біографією у повному безпам’ятстві. Чим глибше та досконаліше будемо знати усі трагічні та звитяжні сторінки нашої історії. Тим чіткішим буде образ нашого майбутнього. А матеріали цієї книги і покликані виконати це завдання — встановити історичну справедливість, правду, генетичну пам’ять.

З книги памяті

Голодомор 1932-1933 років у Чаплинському районі

Яценюк: БЮТ і ПР написали Конституцію ще влітку минулого року

ukremigrantpt — Mon, 08 Jun 2009 08:56:12 GMT

Депутат від НУ-НС Арсеній Яценюк має намір наступного тижня ініціювати проведення всеукраїнського референдуму з принципових питань державного устрою.

"З вівторка ми починаємо процес реального народовладдя і волевиявлення людей через референдум з усіх питань, які стосуються безпосередньо устрою країни. Люди будуть визначати - якою має бути країна, а не два чи три політика", - сказав Яценюк в ефірі телеканалу ТВi у неділю.

Коментуючи можливі наміри БЮТ і Партії регіонів змінити Конституцію, Яценюк зазначив, що в разі реалізації таких намірів його політична сила виступила б на захист конституційних прав громадян.

"Якщо б вони (Партія регіонів і БЮТ) домовилися про коаліцію, якщо б ця коаліція була успішною, якщо б ця коаліція, наприклад, висунула одного кандидата у президенти, ми б працювали...Але конституційна змова і фактично крадіжка влади - вона не проходить", - зазначив він.

За словами Яценюка, те, що цей шлях зупинений - не перемога, а "ясність ситуації". "Політичне небо розвиднілось", - сказав він.

Екс-спікер також повідомив про те, що конституційна змова між Партією регіонів і БЮТ почалася влітку минулого року, а у вересні вже був готовий проект змін до Конституції.

"Я дозволю собі дати вам ту інформацію, яку буде важко поставити під сумнів, тому що я вам відкрию як колишній голова українського парламенту, як офіційна особа, на столі якої у вересні з'явилася українська Конституція, а точніше документ конституційного устрою, який передбачав всі ці речі, про які сьогодні говорили", - сказав він.

"Цей документ до мене потрапив зі столу прем'єр-міністра", - зазначив Яценюк.

Джерело: Майдан