30.07.2008р.

Несправжні бандерівці у с. Митулин
Розповідь свідка
Цю історію я почув від батькового знайомого, що родом є з села Митулин Золочівського району Львівської області. А йому про свою пригоду розповів сусід, вже досить старенький дід якого у селі звуть Степко.

Одного вечора глибокої осені до хати Степка зайшло семеро чоловік, зі зброєю та одягнуті як дядьки з лісу. Чемно попросили господарів чи не буде щось попоїсти та теплої води поголитися.

Після вечері зібралися йти і стали розпитувати, як пройти до села Унів (сусіднє село за горою, вкритою густим лісом). Попросили трохи показати дорогу. Степко з ними пішов провести, вивів на гору, показав стежку, що вела прямо до села і повернувся додому.

Ранком на його подвір'я заходять п'ятнадцятеро червонопогонників в плащ-палатках і з претензіями до господара: "У вас вчєра билі бандьори, рассказивай, ґдє они прячуться..."

Степко вперся – нікого не було, бандерівців не бачив і з ними не знається. Ті давай його лупцювати і вимагати, щоб зізнався. А Степко одного з червонопогонників впізнав – адже той ще вчора у його хаті борщ їв, але як бандерівець!

Добряче його відлупцювали, оскільки зізнання не вибили, то по тому підняли його, посадили на лавку, поплескали по плечу – "молодєц", і пішли...

Пішли, щоб повернутися за два місяці і зробити обшук. Один зі "сищиків" поліз на горище, а коли злізав то Степко запримітив, що той щось за пазухою ховає. А на горищі колись тримали вудженину.

Степко наробив рейваху, завстидав командира червонопогонників і "нахабно відібрав" у злодія своє майно... Непрохані гості поскривлювалися, як середа на п'ятницю, і швиденько вшилися – бо люди на них дивилися, а у Сірка очей не напасешся так зразу, щоб у відповідь дивитися...

Ця історія наводить запитання:

Тих було семеро. Один повернувся. Куди пішли інші?

Цього дядька не вдалося обдурити. А скількох вдалося?

Як розвивалися події, якщо провокація вдалася?

А також показує те, що обшуки робилися також з наміром чимось поживитися...