09.18
Українці Португалії
РеєстраціяВхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
 
Меню
 
Категорії
Статті [75]
Релігія [19]
Рara os falante de portugês [74]
Історичний календар [12]
 
Форма входу
 
Пошук
 
Партнери
    znimky.net tamada.lviv.ua Українська Правда Ансамбль Джерельце Українці Угорщини TopUA: Український хостинг Пластовий Портал - твоя віртуальна домівка Майдан Українські традиції Спілкуйся Українською Арт-Вертеп

     

         
        Статистика

        В онлайн всього: 1
        Гостей: 1
        Користувачів: 0
        Каталог статей
        На початок » Статті » Статті

        Несправжні бандерівці у с. Митулин
        30.07.2008р.
        Несправжні бандерівці у с. Митулин
        Розповідь свідка
        Цю історію я почув від батькового знайомого, що родом є з села Митулин Золочівського району Львівської області. А йому про свою пригоду розповів сусід, вже досить старенький дід якого у селі звуть Степко.
        Одного вечора глибокої осені до хати Степка зайшло семеро чоловік, зі зброєю та одягнуті як дядьки з лісу. Чемно попросили господарів чи не буде щось попоїсти та теплої води поголитися.
        Після вечері зібралися йти і стали розпитувати, як пройти до села Унів (сусіднє село за горою, вкритою густим лісом). Попросили трохи показати дорогу. Степко з ними пішов провести, вивів на гору, показав стежку, що вела прямо до села і повернувся додому.
        Ранком на його подвір'я заходять п'ятнадцятеро червонопогонників в плащ-палатках і з претензіями до господара: "У вас вчєра билі бандьори, рассказивай, ґдє они прячуться..."
        Степко вперся – нікого не було, бандерівців не бачив і з ними не знається. Ті давай його лупцювати і вимагати, щоб зізнався. А Степко одного з червонопогонників впізнав – адже той ще вчора у його хаті борщ їв, але як бандерівець!
        Добряче його відлупцювали, оскільки зізнання не вибили, то по тому підняли його, посадили на лавку, поплескали по плечу – "молодєц", і пішли...
        Пішли, щоб повернутися за два місяці і зробити обшук. Один зі "сищиків" поліз на горище, а коли злізав то Степко запримітив, що той щось за пазухою ховає. А на горищі колись тримали вудженину.
        Степко наробив рейваху, завстидав командира червонопогонників і "нахабно відібрав" у злодія своє майно... Непрохані гості поскривлювалися, як середа на п'ятницю, і швиденько вшилися – бо люди на них дивилися, а у Сірка очей не напасешся так зразу, щоб у відповідь дивитися...
        Ця історія наводить запитання:
        Тих було семеро. Один повернувся. Куди пішли інші?
        Цього дядька не вдалося обдурити. А скількох вдалося?
        Як розвивалися події, якщо провокація вдалася?
        А також показує те, що обшуки робилися також з наміром чимось поживитися...
         
         
        Категорія: Статті | Добавив: ukremigrantpt (30/07/08)
        Переглядів: 541 | Рейтинг: 0.0/0 |
        Всього коментарів: 0
        Добавляти коментарі дозволяється тільки для зареєстрованих користувачів.
        [ Реєстрація | Вхід ]

        Використання матеріалів дозволяється за умови посилання на "Українці Португалії"
        Copyright © "Українці Португалії". м. Лісабон 2007р.
        Спілка Українців в Португалії