15-го жовтня 1959 року загинув Провідник ОУН Степан Бандера в Мюнхені, де зразу підозрювали, що його смерть – це зумисне вбивство. Чи це не є промовисте, що він гине в той самий час коли почалася нагінка проти «Нахтіґаля» і німецького уряду? Над домовиною священик вказав на те, що за його смертю є таємна комуністична рука. Совєтські власті, як і совєтської зони Німеччини, зразу підхопили цей злочин як «діло Оберлендера». Так, наприклад, «Красная звєзда», офіціоз совєтського Міністерства оборони, писала, що Бандера підчас війни увійшов до Львова разом із батальйоном «Нахтіґаль» і забагато знав про ролю Оберлендера в тодішніх злочинах у Львові. Тому Оберлендер, мовляв, усунув його, як свідка, з дороги. «Комсомольська правда», офіціоз комсомолу, зараз же повторила цю атаку на Оберлендера. Під заголовком «Інцидент чи вбивство» газета помістила карикатуру, на якій Оберлендер, стоячи над домовиною Бандери, каже: « Він був добрий нацист, та лиш шкода, що знав надто багато про мене».

Справжній убивця, совєтський громадянин Богдан Сташинський, аґент КҐБ, утік до Західного Берліну 12-го жовтня 1961-го року та віддав себе до рук спочатку американських, а відтак німецьких властей. Він заявив, що убив Бандеру за наказом совєтського уряду і його секретної поліції, як також за її наказом, попередньо, 12-го жовтня 1957-го року убив відомого публіциста й політичного діяча Лева Ребета.

В той час, як совєтська пропаганда намагалася звинуватити Оберлендера в тому злочині, Пресова Аґенція совєтської зони АДН опублікувала іншу версію про вбивство Бандери. Німецьке судове слідство в Бонні вияснило ту справу так: «….В Совєтській окупаційній зоні 15-го жовтня 1961 р. почали пропаґандивну акцію, роздуваючи фальшиву версію, що український переселенець Миськів замордував Бандеру на препоручення федеральної розвідки 15-го жовтня 1959 р., та що сам Миськів згодом був убитий. Під кінець жовтня німецька федеральна розвідка перехопила декілька інструкцій совєтської розвідки, наданих їхньому розвідникові, із запитом про ефект пущеної пропаґанди щодо Миськова та чи треба її продовжувати? Тим часом стверджено, що Миськів у день убивства Бандери 15-го жовтня 1959 р. був в Італії та що він пізніше (27-го березня 1960 р.) помер природною смертю».

Далі говориться: «Пропаґанда, почата на вимогу совєтської влади в совєтській окупаційній зоні, була спрямована на звинувачення Німецької Федеральної Республіки у вбивстві Бандери. Це типово для комуністичної пропаґанди -- перекладати власну вину на чужих поза своєю територією». Інше фальшиве повідомлення, яке розпустили із совєтської зони, хай буде додатковим доказом комуністичної методи вигадування та розголошування такого роду брехні.

Під час кампанії проти Оберлендера у совєтській зоні з'явився рапорт, що колишній офіцер, відряджений Абвером для координації дій батальйону «Нахтіґаль» д-р А. Ґерцнер, помер «недавно за нез'ясованих обставин». Так само, як у справі смерти Бандери, розголошувалося, що Оберлендер завербував посередника, щоб убити д-ра Ґерцнера, який забагато знав про злочини Оберлендера. Удова д-ра Герцнера пані Кетті Ґерцнер, 2-го листопада 1959 р. написала листа до берлінської радіостанції PIAC, розкриваючи справжню причину смерти її мужа. Згідно з панею Ґерцнер, її чоловік часто розповідав про події під час його перебування у Львові і наголошував, що всі жорстокі злочини вже були вчинені перед тим, як його відділ «Нахтіґаль» вступив до міста. Про ті звірства він розповідав із великим обуренням чи то в розмові з нею, чи у своїх листах. Було цілковитою брехнею те, що Ґерцнер помер за нез'ясованих обставин. Він скінчив своє життя ще 3-го квітня 1942 р. у військовому шпиталі Гогенліхер від ран, отриманих у боях, і був похований з усіма військовими почестями 9-го квітня 1942 року на Кладовищі героїв у Потсдамі. Пані Ґерцнер також повідомила про ті факти шефа прокуратури в Бонні.