До роковин загибелі Провідника
12.03.08р.
Він знав, що доведеться загинути, у цьому був переконаний, про це відверто говорив своєму оточенню. Не знав тільки, як і кожний з нас, смертних, коли доведеться покласти голову і який буде останній земний шлях його тлінних останків. Не міг подумати і про те, що вороги української державности замовчуватимуть навіть його загибель.
Справді, тільки обмежене коло співробітників каральних органів радянської влади знали про таємну операцію в Білогорщі, його смерть у перестрілці з чекістами 5 березня 1950 року. Ще менше знали про поховання його останків, оскільки ніяких прямих документальних свідчень не залишилося.
Відтак правда про це десятками років не могла пробитися до української громади. Навіть після проголошення незалежности України в 1991 році тривалий час не вдавалося віднайти свідчень про ці спецоперації. І тільки тоді, коли організатор військової контррозвідки незалежної України генерал-лейтенант Олександр Скіпальський через полковника Олександра Гнапа звернувся до ветеранів колишньої спецслужби з проханням допомогти відтворити правду, один з них - Олександр Болдін у грудні 1998 року написав: "Пам'ятаю, як нас, групу оперативних працівників, зібрав заступник начальника управління 2-Н МДБ УРСР Іван Шорубалка і поставив завдання вивезти тіло Шухевича за межі Західної України й конспіративно спалити його. Він радився з нами, де краще всього це зробити. Спочатку вирішили їхати в напрямку Житомирської області. Під час обміну думками Шорубалка запропонував поїхати на Хмельниччину в напрямку Кам'янця-Подільського. Готував операцію полковник Каганович. Крім оперативних працівників, залучалися чотири військовослужбовці 10-го полку внутрішньої служби МДБ УРСР. У кузові був труп Шухевича, бензин і достатня кількість дров...".
Перед від'їздом зі Львова з групою також зустрічалися генерал-лейтенант з Луб'янки Павло Судоплатов і заступник міністра МДБ УРСР Віктор Дроздов. Одержавши від них остаточні інструкції, поїхали за маршрутом Львів-Тернопіль-Великі Бірки-Скалат-Гримайлів-Скала-Подільська-ріка Збруч, лівий берег. Усе робили солдати, оперативники оточили місце, аби нікого не підпустити. Коли все перегоріло, зібрали попіл у брезент і з моста висипали у Збруч. Це було 9 березня 1950 року.
ЛИЦАРСЬКИЙ ДУХ ГЕНЕРАЛА
У селі Гуків Чемеровецького району на Хмельниччині буде споруджено архітектурно-меморіальний комплекс на вшанування пам'яти Героя України Романа Шухевича.
На місці поховання Романа Шухевича в селі Гуків встановлено пам'ятний знак у вигляді гранітного хреста, відкриття якого відбулося у жовтні 2005 року. На меморіальній плиті викарбувано напис: "На цьому мiсцi 9 березня 1950 року вознісся на небо лицарський дух головного командира УПА, вiрного сина українського народу, генерала Романа Шухевича, який загинув 5 березня 1950 року пiд мiстом Львiв у нерiвному бою з московсько-бiльшовицькими ординцями в результатi пiдлої зради".
| 
