Незгасима зірка української поезії – В. Стус Поет що мав стати сучасником але не судилось... Україна буде справді Незалежною лише тоді, коли буде вшанований кожен народжений нею герой... можливо навіть невідомий... Незгасима зірка української поезії В. Стус...
Ти вже не згинеш, ти двожильна Земля, таврована віками І не скарать тебе душителям Сибірами і Соловками
В. Стус
Для того, щоб керувало зло, Слід добру залишитись без діла...
На думку автора, геній Стуса не проявляється лише його творчістю. Тут треба брати вище. Скоріш за все, слід підкреслити саме дух поета, його свідомість та прагнення. Так як підґрунтям таланту в даному випадку слугує неосяжний та безкрайній патріотизм. Взявши до рук наймогутнішу зброю – перо, він продовжував вести боротьбу на користь України та її народу...
Нам треба зрозуміти, Василь Стус творив легенду свого життя не для слави, а в силу своєї натури. В трагічну добу нашої історії. Він мусив трагічно загинути, впасти смертю лицаря честі на самому дні тюремної системи... (Є. Сверстюк)
Навіть коли національного пророка не приймають у власній Вітчизні, той все одно продовжує свою справу, яка завчасно приречена на поразку, нерозуміння, осуд з боку державного апарату та загітованого населення.
Вголос говорити про те, що замовчується всіма методами, може наштовхнути лише палке кохання та сльози відчаю людини, яка дійсно в змозі осягнути катастрофічне положення, що домінує на рідній ниві вже багато століть.
Україна – нездоланна, могутня,самостійна постає перед очима борця рожевою мрією, яку той навіть не сподівається побачити у реальному житті.
Адміністративний тиск, погрози, арешти ніколи не зможуть вбити генія ("...терпи, терпи. Терпець тебе шліфує" В. Стус), мотивом котрому слугують віра, любов, патріотизм, найвищі почуття, цінності, переконання...
Підтримка з боку співвітчизників – мізерна. Лише невелике коло прихильників проти могутньої радянської ідеології. Купка однодумців проти тисяч і тисяч ідейних машин, що не рахуються ні з чим святим та ладні знищити будь – яке "інакомисліє" на власному шляху. Серед них також і перевертні змінили нині шкури вовків на ягнят після повалення режиму – псевдоборці за незалежність...
Але не дивлячись ні на що – ось вона іскра свідомості Справжнього Українця, завдяки якій ми можемо розгледіти обличчя нації, вкрите пітьмою віків стражданнями та нищенням найгідніших синів...
"...Ми розминулися з життям. Не тим, напевне, брали шляхом. Заприязнилися із жахом Під буряних віків виттям Свіча горить. Горить свіча А спробуй – віднайди Людину".
Незгасима зірка української поезії – В. Стус
