Засновники Української державної академії мистецтв під час її відкриття у грудні 1917 року. Стоять (зліва направо): художники Георгій Нарбут, Василь Кричевський і Михайло Бойчук. У центрі сидить голова Центральної Ради Михайло Грушевський

”В цілому світі ніяка нація, ні держава не має подібного гербу”, — писала херсонська газета ”Дніпро” 18 квітня 1918 року про офіційно затверджену емблему Української Народної Республіки. Майже місяць до того, 22 березня, Мала Рада схвалила  малюнки герба держави: Тризуб — знак князя Володимира Великого в оливковому вінку. ”Помимо своєї старости, цей герб своїм видом наскрізь модерний, модерніший, чим візантійські льви та орли і т. п., що так вже переїлися в геральдиці”, — вихваляла новий герб газета ”Дніпро”.

Дискусії про український герб тривали з літа 1917 року. Наприкінці червня почав працювати український уряд — Генеральний Секретаріат. Генеральний писар Павло Христюк одразу порушив справу виготовлення печатки — щоб скріплювати урядові акти й документи. ”На скликання спеціальної історичної комісії, яка виробила б проект такої печатки, не було часу, — згадував Микола Ковалевський, член Центральної Ради. — Тому, після консультації з відомим знавцем нашої старовини, директором Київського музею Біляшівським, постановлено було зробити дві печатки — велику, для особливо важних актів, і малу для поточної праці”. На обох вирішено зобразити династичний знак князя Володимира Великого, що його карбували на монетах Київської Русі за правління цього володаря. Російський історик Микола Карамзін на початку XIX ст. умовно назвав його ”тризубцем”.

Але малюнок на печатках іще не був державним символом. Щойно 16 вересня голова Центральної Ради, тодішнього українського парламенту, професор Михайло Грушевський опублікував статтю ”про те, що мусить вважатися гербом України”. ”Знак неясного значіння, щось вроді тризубця” з монет часів князя Володимира він оцінив позитивно. Як варіант згадав також арбалет — старий герб Києва, і козака з мушкетом, що був гербом Гетьманщини у ХVІІ–ХVІІІ ст. Натомість про галицького лева й київського Архістратига Михаїла висловився критично.

Через два місяці, 15 листопада, у справі герба Секретаріат (міністерство) народної освіти провів нараду. Архістратига Михаїла відкинули одразу. Більшість була проти використання й козака з мушкетом. ”Відновлюючи нашу стару українську державність, ми не відновлюємо нашої гетьманщини, — вважав Михайло Грушевський. — Ми хочемо творити новий лад, нові державні й громадські форми. І емблема (знак) того мусить бути нова, щоб не було підозріння в замислах відроджування старого”.

Михайло Грушевський на новому гербі України пропонував зобразити плуг. Як приклад подавав герб африканської країни Ліберії — ”республіки визволених із неволі негрів”. Плуг мав зайняти місце на щиті, складеному з історичних емблем українських земель. Тримати його по боках мали ”символи трудящого народу — жінка з серпом по одній стороні й робітник з молотом по другій”. На сучасній реконструкції автор використав робітника й селянку із банкноти у 100 гривень, виконаної Георгієм Нарбутом 1918 року (малюнок: Філософська і соціологічна думка, 1991)

За взірець брали символіку тогочасних держав із республіканським устроєм. Наприклад, пропонували на синьому тлі розмістити золоті зорі за кількістю земель України — подібно до зірок на прапорі США. Інший варіант — у синьому полі золота літера ”У” (Україна) або ”У.Н.Р.” — за прикладом емблеми Французької республіки з літерами ”R.F.”.

У другій статті про герб України, надрукованій 25 листопада, Михайло Грушевський висловив ”деякі додаткові гадки, які прийшли на мисль пізніше”. Основним гербом України, писав він, може бути золотий плуг у синьому полі — як символ ”творчої мирної праці в новій Україні”.

Офіційного рішення знову прийнято не було, тож Тризуб як державний символ України й далі вкорінювався неофіційно і стихійно. 6 січня 1918 року з’явилася в обігу перша українська банкнота — у 100 карбованців, яку розробив художник Георгій Нарбут. На ній у восьмикутній рамці було зображено Тризуб із хрестом над середнім ”зубом”. А 27 січня Центральна Рада ухвалила тимчасовий закон про флот УНР. Там, зокрема, зазначалося: ”Прапором української військової фльоти є полотнище о двох — блакитному і жовтому кольорах. В кряжі (верхньому куті. — ”ГПУ”) блакитного кольору історичний золотий тризубець з білим внутрішнім полем у ньому”. Назву ”тризуб” замість ”тризубця” почали вживати пізніше.

Василь Кричевський розробив великий і малий герб Української Народної Республіки у березні 1918 року. У чому різниця між ними, не зовсім зрозуміло. Скоріш за все, Кричевський подав на розгляд два різні варіанти. Та замість того, щоб вибрати один із них, вирішили прийняти обидва, ”щоб добро не пропадало”. Схоже, що герби й печатки на засіданні Малої Ради 22 березня 1918 року приймалися в ”робочому порядку”, без особливого обговорення й без ухвалення окремого закону. Герби були перевантажені орнаментом, не мали щита й були представлені лише в чорно-білому виконанні

Після проголошення 22 січня 1918 року самостійності України, питання про офіційне затвердження герба треба було вирішувати негайно, бо він також є ознакою державності. Але тривала українсько-більшовицька війна, тому провести конкурс чи ширше обговорення не могли. 7 лютого відбулося останнє засідання Центральної Ради в Києві. Під натиском більшовиків вона перебирається до Житомира, звідти — до Сарн і нарешті — до Коростеня. Там 25 лютого на засіданні Малої Ради затверджено: ”Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого”. Ухвалений закон мав лише опис, а малюнків, якими мають бути офіційні зображення герба й печатки держави, при ньому не було.

12 березня, після того, як із Києва вигнали більшовиків, Михайло Грушевський розробити їх проекти доручив графікові й архітектору Василеві Кричевському. Грушевський не надто ладив із Георгієм Нарбутом. Про намальований графіком на грошах Тризуб зауважив, що ”на 100-карбованцевих білєтах він рисовникови не вдався”. Натомість із Кричевським професор-спікер був у дружніх стосунках. Той оформляв його видану кілька років до того ”Ілюстровану історію України”.

Через 10 днів Мала Рада затвердила великий та малий державні герби, а також велику й малу печатки УНР. Вибором Тризуба — знаку Володимира Великого — офіційним гербом тодішні українські політики підкреслювали спадковість нової держави від Київської Русі. ”Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною і культурною історією”, — зазначав Михайло Грушевський. Стилізований оливковий вінок, що оточував Тризуб в обох гербах, виконаних Кричевським, мав символізувати мирну політику Української Народної Республіки.