Зарубані сокирами старенькі дідусі, спалені живцем у школах молоденькі вчительки зі Східної України, криниці, закидані мертвими немовлятами — ось усталений образ «звірств бандерівців», створюваний упродовж десятиліть радянськими літераторами. Наклади їхніх книжок перевищували сотні тисяч, за їхніми сценаріями знімали фільми. Факти для своїх творів письменники черпали з власної фантазії та з протоколів допитів захоплених у полон вояків УПА (під час вибивання «свідчень» під тортурами свою фантазію виявляли вже слідчі). А також із реальних злочинів, вчинених у західноукраїнських селах. Звісно ж, ніколи не згадувалося, що злочинці в оздоблених тризубами формах мали посвідчення працівників НКВС. І їхнім завданням було скомпрометувати український визвольний рух в очах місцевого населення.

Генпрокуратура поновила справу про причини смерті Володимира Івасюка. Слідча група вже у Львові й із «чистого аркуша» досліджує обставини загибелі народного композитора

Іван ЛЕОНОВ.

Володимир Івасюк пішов з життя 30–річним.

22 січня 1919року у Києві УНР і ЗУНР формально об'єдналися в одну Велику Україну.

Переді мною ніби звичайний листок пожовклого паперу. Це запис акта про смерть дев’ятнадцятирічного селянина Андрія Остапенка, померлого на Сумщині 13 травня 1933 року. Цей лаконічний, і зовні, непримітний документ виявила в фондах Державного архіву Сумської області провідний спеціаліст відділу зберігання Оксана Коваленко. (ДАСО. Ф.Р.7720, оп.1, спр.458, арк.34.) В голодоморному 1933 році помер колгоспник артілі Леніна Улянівського району. В графі "причина смерті", каліграфічним почерком дбайливо виведено "Українець".
Та не було ніякого голодомору-геноциду, всім було тяжко, - підшіптують лукаві. А в графі "причина смерті", каліграфічним почерком дбайливо виведено "Українець".