Історія не знає умовного способу. Вона не повертає момент, не повертає творців, хіба що карбує на скрижалях їхні імена. Таким для України став і В’ячеслав Чорновіл — персоніфікований символ нашої ранньої незалежності. За цю свою мрію, за свободу держави і свободу людини — «антирадянську діяльність» — Чорновіл відбув 15 років ув’язнень і заслання.

Славко, як називали його друзі–«шістдесятники», не жалкував і не вважав ці дні страченими надаремно. «Якби мене запитали, чи жалкую я про те, як склалося моє життя, про відсиджені 15 років, я б відповів: анітрохи, — згадував лідер Народного руху України. — І якби довелося починати все спочатку та вибирати, я б обрав життя, яке прожив. Часи змінюються, інколи залишаєшся майже один. У мене таке було. Але все одно вірю, що чиню правильно. Не будемо говорити високі слова про ідею, відповідальність тощо. Ти вирішив, що так, а не інакше потрібно діяти. Віриш у свою дорогу? Іди й не звертай!»