Ангел Господній з'явився вві сні Йосифові й каже:
«Устань візьми дитятко та його матір, і втікай в Єгипет,
і перебувай там, поки я тобі не скажу»

Дорогі у Христі! Синод Єпископів, що проходив 27 вересня - 6 жовтня 2007 року у Філадельфії (США), вирішив присвятити один день у році особливій молитві за мігрантів і встановив, що тим днем буде Неділя отців – остання неділя перед Різдвом Христовим. Цю неділю було вибрано тому, що у різдвяний час ми зокрема згадуємо втечу Пресвятої родини – Йосифа, Марії та Ісуса – до Єгипту, а також особливо під час святої вечері сумуємо через відсутність дорогих осіб, чи то сидячи при родинному столі, чи перебуваючи далеко від дому.

Явище міграції, а саме – еміграції, як засвідчує історія нашого народу останнього століття, не є новим. Був час, коли наших дідів і батьків насильно змушували покидати рідну землю, перетворюючи на вигнанців. У новітні часи виїжджати зазвичай спонукають обставини: брак засобів для нормального існування, або брак свободи. Однак усіх, хто став емігрантом у широкому значенні цього слова, об'єднує те, що вони покидали рідну землю не за власним бажанням.

У День мігранта бажаємо згадати про всіх, кого доля завела далеко від рідної землі. Це різні категорії людей, які знаходяться в різних обставинах. Дехто з них вже стабільно проживає на поселеннях, ставши громадянином іншої держави. Інші все ще перебувають у невизначеному стані, готові у будь-який час міняти місце проживання. Та незважаючи на ці обставини усі тужать за рідним домом.

Крім мігрантів, у цей день треба згадати ще й інші категорії людей, які стали жертвами такої життєвої мандрівки. Це передусім рідні мігрантів, які залишилися на батьківщині і страждають через брак тепла любові близьких осіб, які виїхали на чужину. Треба згадати і тих, хто з інших країн приїхав в Україну і також відчуває біль розлуки. Тож скільки людей у своєму житті у той чи інший спосіб переживають явище міграції!

Звертаючись до усіх вас, дорогі у Христі, передусім хочу звернути вашу увагу на те, що сам Ісус Христос також був емігрантом, ділив вашу долю. Тому, по-людськи кажучи, Він вам щиро співчуває, а як Бог – дбає про вас. Хоч би де ви були, хоч би ким ви були, хоч би якими були обставини вашого життя, не забувайте правди, що Бог є з вами так само, як з усіма нами. Пам'ятайте і те, що ми, люди, які не змушені покидати рідну землю, не забуваємо вас, молимося за вас, робимо заходи, щоб всі наші вірні, які перебувають за межами України, мали належну духовну опіку, щоб було достатнє число душпастирів, щоб духовна опіка була тривалою та належно врегульованою, щоб ви мали нагоду не тільки брати участь у богослужіннях, не тільки користати зі Святих Тайн, а й щоб також краще пізнавали свою святу віру та рідний обряд.

Просимо вас не віддалятися від Бога та своєї Церкви і, наскільки це можливо, від громади своїх співвітчизників. Будьте живими членами середовища, у якому перебуваєте, але остерігайтеся асиміляції. Кожний емігрант повинен вважати себе послом України, засвідчуючи своєю поведінкою високий рівень релігійного та культурного життя українського народу. Не дозвольте, щоб потреба заробітку засліпила вас і ви переставали бути собою.

Дорогі брати і сестри, у День мігранта відкрийте своє серце для наших братів і сестер та для всіх людей, які стали емігрантами. У своїх молитвах поручіть їхню долю особливій опіці Господа нашого Ісуса Христа. Подумайте, що ви могли б зробити для них, чим їм допомогти чи особисто, чи через відповідні організації.

Дорогі брати і сестри емігранти, щиро надіюся, що в День мігранта ваші рідні та співвітчизники духом з'єднаються з вами. Сподіваюся, що це єднання допоможе вам прийняти, якщо це можливо, рішення про повернення на батьківщину, де ми вас потребуємо та чекаємо. Від себе бажаю вас привітати зі святим празником Христового Різдва та побажати вам, щоб життєве випробування, яке ви переносите, було не тільки забезпеченням ваших земних потреб, а й нагодою для освячення ваших душ.