Шановні співвітчизники!

Дорога українська громадо!

Сьогодні я буду говорити про День Соборності. Події останніх тижнів змушують нас уважніше перечитувати драматичні сторінки української історії. Проаналізувати помилки, яких припускалися навіть великі українці. Шукати в тих подіях відповіді на виклики сьогодення.

Ми згадуємо Акт Злуки, проголошений у Києві на Софіївській площі 22 січня 1919 року. Тоді в одну соборну й демократичну державу об’єднався український народ, який на той час уже мав свої державні утворення – Українську Народну Республіку й Західноукраїнську Народну Республіку. Під прапор єдиної держави стали люди, різні за своїм походженням, освітою, майновим станом і звичаями. Їх об’єднало розуміння того, що тільки соборний народ є нацією.

Акт злуки став політичним актом, який достатньо не оцінений ще й досі. Століттями розірваний тридцятимільйонний народ не тільки визволився з неволі, але й без тривалих парламентських дебатів возз'єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.

І хоча через низку тодішніх обставин національна революція зазнала поразки й Україна знову виявилася розшматованою, але знак у вічність був поданий. За незалежність боролись тисячі патріотів ОУН-УПА, правозахисники в «імперії зла».

Знаменним етапом піднесення духу свободи став «живий ланцюг» між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту Злуки. Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних регіонів України.

Ось так подія на Софіївській площі далекого 1919 року готувала повалення радянської системи й відновлення національної держави.

Головний урок Дня злуки – це усвідомлення того, що тільки в єдності сила. Поразка УНР , весь історичний досвід помилок постійно нагадує – головною, незаперечною, неперехідною цінністю для всіх нас є незалежна, соборна держава. Лише за умови політичної і економічної незалежності ми можемо претендувати на гідне місце України в світі. Лише сильна держава і сильна влада може убезпечити націю від служіння чужим інтересам. Ось чому ми зобов’язані плекати ідеал власної соборної держави і віддавати йому всі свої сили та здібності.

Нова епоха посилає нові виклики. Найбільшим випробуванням і на сьогодні залишаються не стільки економічні чи соціальні негаразди. Вирішити ці проблеми ефективно і швидко можна тільки об’єднавшись, тільки тоді, коли ми разом готові зустріти виклики і подолати їх. Як Президент України, своєю головною місією я бачу роботу на ідею об’єднання.

Я не дам жодного шансу жодній політичній силі дестабілізувати країну, використовувати релігійні, мовні чи ідеологічні розбіжності для розколу і розбрату під час виборчої кампанії. Я не дозволю жодній політичній силі спекулювати на темі федералізму і сепаратизму.

Мій народ пройшов випробування на міць і довів, що Україну вже ніколи не розлучити зі свободою, не роз’єднати в розбраті на «східняків» і «західняків». Київ – це серце України, Захід – це її совість, а локомотивом України називають Південь і Схід, де зосереджені найбільші індустріальні гіганти країни.

Наш народ склав свій іспит на демократію. На жаль, його ще не склала українська політична еліта, яка сьогодні витрачає час на чвари й передвиборчі війни. Нашим політикам треба брати уроки відповідальності і коректності, навчитися нарешті жити з Україною в серці, а не думати в першу чергу про себе в Україні.

Тому сьогодні я звертаюся до всіх політичних сил, до лідерів всіх парламентських фракцій із закликом. Ми маємо продемонструвати суспільству, що для нас є цінності, вищі за передвиборчі баталії. Давайте разом відзначимо День Злуки, дамо сигнал суспільству, що українці вміють робити уроки з власної історії.

Я запрошую український уряд, народних депутатів, всі політичні сили 22 січня 2006 року разом зібратися в історичному Будинку вчителя, де було підписано Четвертий універсал. І разом вшанувати сторінки української історії.

Не забуваймо про Софіївську площу 1919 року, «живий ланцюг» 1990 року, Майдан 2004 року! Пам’ятаймо дні, коли ми разом визначали долю своєї країни.

Єднаймося в ім'я кращої долі! В єдності – наша сила.