Однією з сумних сторінок історії України на шляху до побудови суверенної національної держави є трагедія в Батурині.
2 листопада 1708 року за наказом російського царя Петра I було по-варварськи знищено українсько-гетьманську столицю XVII ст. - місто Батурин. Будучи по суті актом помсти українському гетьману Івану Мазепі, який, щоб продовжити боротьбу за незалежність України, перейшов на бік шведського короля, - події у Батурині набули масштабу гуманітарної катастрофи. За різними даними, у ці дні від рук московського війська загинуло від 11 до 15 тисяч батуринців, сердюків і козаків. Тогочасні джерела донесли до нас страшну правду про розправу нечуваної жорстокости: “Меншиков зараз добув Батурин і сплюндрував його огнем и мечем” (Чернігівський літопис), “жінки й діти на вістрях шабель” (французький часопис), “вибив усіх до ноги, не милуючи ні статі, ні віку, ні самих найменших немовлят” (“Історія Русів”)... Внаслідок московського терору чудове місто Батурин, славне своїми архітектурними і культурними пам’ятками європейського рівня, перетвотилось в руїну на довгі роки. Не можна забувати й того, що розправа в Батурині – це тільки початок терору, який захлиснув кров’ю всю Україну. Одночасно з цим почався і фактичний розподіл України між російськими вельможами.
Отож внаслідок розгрому гетьманської столиці Україна зазнала подвійного удару: окрім величезних фізичних втрат, було завдано ще й значної моральної шкоди – придушено поступ до здобуття незалежности. Кардинальні зміни суспільно-політичної ситуації після розгрому Батурина започаткували перехід під тотальний політичний і військовий вплив Росії. На шляху боротьби за державність нашому народу довелося пережити не один Батурин.
У рік 300-ліття Батуринської трагедії усі ми повинні глибоко осмислити історичні події, пов’язані з гетьманською столицею, всупереч замовчуванню та довголітній фальсифікації фактів відповідно оцінити гетьмана Мазепу і його роль в історії нашого народу та вшанувати невинні жертви московського терору. У зв’язку з цим та щоб запобігти подібних трагедій закликаємо усе світове українство включитися до відзначення цієї дати проведенням різноманітних заходів, у тому числі й наукових конференцій, лекцій, тематичних публікацій.
Напередодні 300-ліття Полтавської битви в 2009 році, котре Російська Федерація планує відзначити на місці бойових дій на території України, нашим обов’язком є не допустити святкування перемоги чужинців на козацьких кістках: символізуючи тріумф Російської імперії, для нашого народу ці події обернулись трагедією та новим етапом закабалення. У цьому контексті, пам’ятаючи довговікову боротьбу свого народу за звільнення саме з-під московського ярма, нам би годилося відзначати власне наші перемоги, наприклад 350-ліття хоча й короткотривалої перемоги гетьмана Івана Виговського над Москвою у битві під Конотопом.
Зважаючи на вищесказане, ми повинні віддати належну шану нашим славним предкам: це вони в різні часи і в різний спосіб виборювали Незалежну Українську Державу, яка, остаточно поставши в 1991 році, стала на захист свого народу від поневолення і знущання.
За Світовий Конґрес Українців Аскольд Лозинський, Президент Віктор Педенко, Генеральний секретар
|