Що ближча дата поминання жертв Батуринської трагедії 1708 року, то пильніша увага всіх - і владців, і пересічних громадян - до колишньої гетьманської столиці. Зокрема, з огляду й на те, що сусіди-росіяни, на противагу українським подіям, збираються з великою помпою відзначити річницю Полтавської битви, яка свого часу перекреслила всі сподівання й змагання українців на незалежну державу.

"Нація і держава" вже писала про те, як із Божою опікою та фінансовою підтримкою наших українців з діаспори (США, Чикаго) навесні 2007-го в Батурині було куплено ділянку землі, і буквально за півроку там постала в стилі українського бароко чудова Покровська церква. До неї тепер прикуті погляди українців як нашої держави, так і з-поза її меж. І то не лише тому, що це буде храм Київського патріархату (в Чернігівській області таких лише два й капличка при лікарні), а й тому, що в ті далекі часи початку ХVІІІ століття Покровська церква була сповідальнею гетьмана Івана Мазепи (стояла поза мурами фортеці) та уособлювала його найсокровенніші сподівання й думки. Недарма Роман Іваничук у своєму унікальному творі "Орда" назвав Покровську серцем України.

25 грудня 2007 року відбулось освячення її п'яти хрестів. На це дійство зійшлося багато батурян, прибув із Києва патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, приїхали гості з Чернігова, Бахмача, Сум тощо.

День видався похмурий, холодний, проте свято бриніло у кожного в очах.

Патріарх Філарет разом з іншими священиками - гостями отця Романа, настоятеля Святопокровської, відслужили у дворі нового храму урочистий молебень. Дівчатка в український строях пошанували їх хлібом-сіллю.

Потім патріарх освятив хрести, і кожен присутній на дійстві мав рідкісну можливість особисто віддати їм шану.

І ось - найурочистіший момент: під спів кліру "Хресту Твоєму поклоняємось, Владико" один за одним хрести здіймаються у височінь, починаючи нову дорогу Святопокровської (а може, й України?). У багатьох людей на очах сльози розчулення. Кожному встановленому хресту салютує залпом козацька гармата.

І тут сталося диво: де й поділися важкі темні хмари, і всі раптом зауважили, що вгорі на блискучій голубіні неба сяє зовсім не скупе зимове сонце! Може, це знак усім нам?

До присутніх звернувся голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир Хоменко: "Ми повертаємось до того коріння, яке тримає нашу націю, і освячення хрестів Святопокровської - непересічна подія. Ми йдемо праведним шляхом, і я дякую Богові та долі, що маю змогу це перейти...".

 Отже, чекаємо літа, аби завершилося будівництво святині.

 До слова: нещодавно Батуринський заповідник кинув клич до всієї громади зібрати кошти і, нарешті, звести в колишній гетьманській столиці пам'ятник Іванові Мазепі. Дивно, що румуни на своїй землі, яка прийняла прах гетьмана, вже пошанували нашого провідника, а ми досі не можемо. Українське козацтво готується увічнити образ Мазепи в містечку Коломак (Харківська область). Давно пора подумати про це й Києву.