88–річний Василь Левкович — єдиний, хто залишився живим і був удостоєний такої відзнаки. Загалом Золоті хрести мали отримати двадцять «упівців», однак імена більшості з них понині нікому невідомі — з метою конспірації нагорода вручалася лише «на папері» людям під псевдонімами. «15 березня 1946 року наказом української Головної визвольної ради Левкович став одним із останніх бійців Української повстанської армії, якому мали вручити відзнаку, — розповів «УМ» начальник відділу зовнішніх зв’язків Львівської облради Тарас Возняк. — Тоді це було лише у формі наказу, а тепер вже маємо точну копію хреста зі щирого золота».
Виготовили відзнаку коштом благодійників, серед яких і депутати Львівської облради. Відтак один із ліцеїстів ліцею імені Героїв Крут вручить нагороду полковнику на XII урочистій сесії. Окрім цього, планується, що депутати проголосують за виділення ветерану 300 тисяч гривень, аби він міг переїхати на постійне місце проживання до своєї доньки у Львів. «Нині Василь Левкович мешкає в Червонограді. Облрада вирішила посприяти переїзду героя до Львова і компенсувати ту різницю коштів, якої не вистачатиме після продажу квартири Левковича в Червонограді для придбання нового помешкання», — додав пан Возняк.
Сам же герой скромно зазначає, що для нього головне не нагорода, а те, що наша держава таки стала самостійною. «Для мене дуже важливо, що я був одним із двох, хто у 1946 році залишився живим і був удостоєний відзнаки за розпорядженням самого Тараса Чупринки. Інший «хрестоносець» Футало на той час уже емігрував до Канади. А решті моїх побратимів, на жаль, Золотий хрест Бойової заслуги був вручений посмертно», — поділився переживаннями з «УМ» Василь Левкович.