Вже стало традиційним, що у житті нашої громади у Португалії бере активну участь і Посольство України. Це  участь в культурних і релігійних заходах, проведення виставок, конференцій , пов’язаних з історією України, відстоювання інтересів нашої громади на різних рівнях, організація зустрічей з представниками українських політичних і культурних діячів, які відвідують Португалію, тісна співпраця з українськими громадськими організаціями та інформаційними виданнями.

Це вперше за роки Незалежності України сформовано демократичний Уряд, сформовано демократичною більшістю і попри, можливо, розбіжності у підходах, позиція уряду і Президента збігаються в основних політичних позиціях і, насамперед,  в зовнішньополітичних пріоритетах. Про це засвідчив спільний лист Президента, Прем’єр-міністра і Голови Верховної влади України на виконання закону 2003 року «Про засади національної безпеки», де одним із пріоритетів зовнішньої політики визначено Євроатлантичну інтеграцію, стосовно приєднання України до Плану дій щодо набуття членства в НАТО. Це план, який допомагає країнам, що поділяють євроатлантичні цінності  - реформувати збройні сили, судову систему, економіку та інші галузі суспільного життя і безпеки. Реформувати згідно з вимогами до кандидатів у майбутні члени НАТО. Власне, приєднання до Плану щодо набуття членства є одним з пріоритетів на цей рік. Ще один пріоритет - це завершення вступу до Світової організації торгівлі. 5 лютого Президент України підписав в Женеві протокол «Про вступ України до СОТ», який був схвалений всіма членами СОТ і тепер він має бути схвалений Верховною Радою України протягом півроку. Паралельно з цим, почалися поглиблені переговори з Євросоюзом про створення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС. Це те, що Україна пропонувала ще з моменту створення Співдружності незалежних держав на пострадянському просторі, але з певних причин не знаходила розуміння у своїх партнерів по СНД  або нам у відповідь пропонувалися різні митні та інші союзи, які повертали нас знову до СРСР, обмежуючи економічні інтереси до західних сусідів, що Україну не задовольняло.   

Окрім цих політичних і економічних пріоритетів, важливим для України є турбота про захист інтересів і прав своїх громадян, що перебувають за кордоном . Це і подальші переговори з Європейським Союзом щодо перспективи запровадження безвізового режиму, хоча, як відомо з 1 січня цього року набули чинності дві угоди: про реадмісію і спрощення оформлення віз. Але Спрощення -це не відміна. Тому ми продовжуємо, розуміючи самі  і під тиском громади, наголошувати, що в перспективі нас цікавить відмова від віз, так як ми запровадили у 2005 році безвізовий режим з країнами Євросоюзу.

Продовжують цікавити Президента і Уряд питання енергетичної безпеки, які набувають важливого значення з ростом цін на нафту і газ. Окремим питанням є співпраця з Урядом Польщі у проведенні футбольного чемпіонату Євро -  2012.  Спільне заохочення інвестицій, для розбудови і відновлення спортивної і туристичної інфраструктури. Повертаючись до попереднього питання, турботи про громадян в Україні і за кордоном, це підписання угод про малий прикордонний рух з нашими сусідами - з Угорщиною, з Румунією, Словаччиною і, безумовно, з Польською Республікою.    

- Приєднання до Плану дій щодо набуття членства в НАТО викликало протести опозиційних партій і противників Європейської інтеграції України. Чим дійсно партнерство з НАТО є загрозою для суверенності України?

Тут є декілька аспектів. Є аспект інформаційний, пояснювати, що таке зараз Північно-Атлантичний альянс , як він трансформувався протягом своєї майже піввікової історії, які в нього зараз пріоритети, що несуть Україні, економіці, збройним силам, конкретно платникам податків,  реформи, які вимагаються при вступі в Альянс. Це легко показати, бо межуємо з одним старим членом, у нас морський кордон із Туреччиною і з п’ятьма новими членами: Польща, Румунія, Болгарія, Угорщина, Словаччина. Шість  сусідів, які вже є членами НАТО. Ми до них їздимо, ми дивимось, як вони живуть. Уряд взяв на себе зобов’язання пояснювати, що таке Альянс. Багато українців ще живуть поняттями про НАТО часів  Радянської пропаганди, яку тепер продовжують окремі політичні сили, і які дуже опікуються позаблоковим статусом України, не турбуючись про її обороноздатність. В теперішньому часі, бути позаблоковою державою означає опинитися в буферній зоні між великими цього світу. Це інформаційний аспект.  Люди в своєму повсякденному житті, далекі від проблем вступу, чи не вступу до НАТО, але коли людині кажеш: що вступ в НАТО означає зміни в правоохоронних органах, зміни в службі безпеки, в судовій системі, збройних силах, тому що це вимоги для вступу у Альянс. Хіба ми можемо похвалитися судовою системою чи зразковою армією? Тоді людина дивиться: а що ж тут поганого, якщо ми пройдемо всі ці реформи і вони нам допоможуть змінитися в позитивний бік. В так званому «листі трьох», чітко вказано, що вступ - тільки після проведення загальнонаціонального референдуму. І, знову ж таки, «лист» не про вступ до НАТО, а про приєднання до плану майбутнього членства в НАТО. Ну, і є зовнішній аспект. Це дуже чутливе питання для наших сусідів. Ми знаємо це і про це говорив наш Президент з Президентом Російської Федерації В.В. Путіним. Ми з повагою відносимося до цих чутливих моментів, і всі бачили на прес-конференції обох президентів, якою була реакція нашого президента на заяву російського колеги, коли він сказав, що навіть страшно подумати, що Росія змушена буде перенацілити свої ракети на Україну у разі розміщення на її території натовських військових баз. Але ж в Конституції України чітко вказано про заборону розміщення на території України іноземних військових баз. У нас є іноземна база на чорноморському флоті (російська), але вона регулюється угодою від  1997 року.  Ми не зацікавлені в погіршенні  відносин з будь-яким нашим сусідом і готові розглядати всі моменти наших відносин. Але тут постає інше питання. Хіба наші сусіди на Заході і наші сусіди на Сході, на Півночі не зацікавлені в стабільній, демократичній Україні. Передбачуваній Україні? Хіба це не на користь всіх? Бо саме реформи до вступу у НАТО дають передбачуваність, стабільність, економічний і правовий розвиток. Та ми розуміємо, що частина антинатовських висловлювань, не що інше, як політична гра напередодні президентських чи парламентських виборів, як у нашій країні, так і у наших сусідів. Ну і, нарешті, третя частина цих декларацій направлена на наших партнерів у Західній Європі. Тому, ми говоримо нашим партнерам: будьте уважні, ми серйозно сприймаємо ваші заяви. Як заявив президент Ющенко, ми перестали бути загрозою для будь-кого, після того, як відмовилися від третього за розміром ядерного арсеналу в середині дев’яностих і, до речі, отримали від членів ядерного клубу (включно з Російською Федерацією)запевнення в повазі нашого суверенітету і територіальної цілісності.

Тому, про все це потрібно розповідати людям. Ніхто з тих, хто лякає НАТО, не розповідає, а які плюси вступу або не пояснює, чтому ніхто не хоче вийти з НАТО. Напевне,  добре, що зараз у нашому суспільстві проходить дискусія з цього питання. Люди повинні знати, що виграє чи втратить зі вступом у НАТО Україна. Спочатку потрібно різносторонньо поінформувати , а вже тоді виносити на референдум таке важливе питання. Зараз і Президент, і Спікер Парламенту, і Прем’єр-міністр  вважають, що плюсів більше.  Будь-ласка, як  є мінуси, ну, то  давайте кажіть про мінуси. Це питання чутливе для наших сусідів, але ж ми не є загрозою для них. Навіть, коли і вступимо гіпотетично, то не будемо загрозою, а, навпаки, ми станемо більш стабільними, більш розвинутими, більш передбачуваними, в тому числі, до наших сусідів не членів НАТО, які не поділяють Євроатлантичні цінності.

- Ростиславе  Володимировичу, почався новий рік, новий етап у житті української громади у Португалії. Як Посольство планує співпрацювати з громадськими організаціями?

По-перше, в цьому році ми разом із Україною відзначаємо 75-ті роковини Голодомору. Цей рік проголошено в Україні – роком пам’яті жертв Голодомору, і ми плануємо провести захід «Запали свічку». Це свічка, яка пройде по всьому світу і буде у Лісабоні у серпні на початку вересня. Плануємо продовжувати разом із громадою демонстрацію виставок, проведення колоквіумів про Голодомор, щоб відкрити очі як португальцям, так і самим українцям на цей подвійний злочин. Злочин, тому що - це був злочин проти людяності і проти українців, і злочин, тому що він довго замовчувався. Тому, навіть самі українці недостатньо знають про нього або ще бояться висловлюватися про нього. Це - погляд на нашу історію, це -  погляд на самих себе. Якщо з тих 7 мільйонів - 4 мільйони дітей загинуло за ті два роки, і загинуло в Україні більше людей, ніж у двох світових війнах, то це не могло не вплинути на наш генофонд, тобто чверть населення на той час в Україні загинуло. Безумовно, це певна частина генерації потім не народилася. Друге питання -  це спілкування з громадами українців,  які розпорошені по всій країні, це поїздки в регіони, надання консультацій, підтримка українських суботніх шкіл. Підтримка будь-яких культурних і інформаційних чи політичних  ініціатив українців у Португалії. Підтримка українського бізнесу, приватного і державного. Ну і, найголовніше, як завжди,  це захист інтересів і прав наших громадян. Хоча нас не багато тут і в нас обмежені сили, але думаю, за участі українських громадських організацій ми будемо старатися не залишати поза увагою звернення про підтримку наших громадян. В першу чергу, нам потрібно залучати до співпраці через громадські організації португальських адвокатів, готувати португало-українських перекладачів для судів, для тюрем, для українського бізнесу. Це має бути нашими спільними пріоритетами з громадою.

- За останніми даними SEF кількість українців у Португалії зменшилася удвічі, як до цього ставляться на Україні і в Португалії?

Це багатопланове питання. Безумовно, що ситуація змінюється в Україні. Безумовно, нашому Президенту , нашому уряду хотілось би, щоб українці проводили підготовку до Євро -  2012, щоб розбудовували економіку України українці, а не емігранти з інших країн, але всі бачать теперішню ситуацію у світі і зараз громадяни Європи самі вирішують де їм краще жити і будувати свої сім’ї. Це їхнє право.   З іншого боку,  всі знають ситуацію тут і в інших країнах Європи. Є поняття європейської людської  мобільності. Тобто Євросоюз заохочує внутрішню міграцію, між своїми країнами, для того, щоб ті, хто не можуть знайти відповідну роботу у своїй країні, працювали в інших країнах.  Так живуть португальці, так живуть іспанці. Головне -  це досвід, який ми набуваємо і який ми привозимо в Україну, хоча б навіть на час нашої відпустки,  обмінюючись думками з друзями. Ми бачимо, як живуть тут і задаємо собі запитання: «а що нам заважає так жити у себе вдома, в Україні?» Тому, з одного боку, хотілося б, щоб українці поверталися в Україну, там наша земля, там наше коріння, з іншого – зараз таке життя, що кожен сам повинен вибирати:  де йому жити, де працювати, де йому краще. Подивіться на Португалію. Це країна і імміграції, і еміграції. Так живуть багато Європейських країн. Тому, те,  що відбувається з нашою країною, є співзвучним з європейськими процесами. І в цих процесах є як позитив, так і негатив.

- Звичайно, проживши, якусь частину життя у Португалії, українці хотіли врегулювати свій статус , як у цій країні, так і Європі. Такою гарантією може стати отримання португальського громадянства. Але, з іншого боку, переважна більшість українців не бажає втрачати українське громадянство, яке не передбачає подвійного громадянства. Чи будуть вони у такому випадку порушувати українські закони?

Дійсно Закон України про Громадянство визнає лише єдине громадянство, але він є настільки демократичний і ліберальний, що в той же час не зобов’язує інформувати громадян, про набуття іншого громадянства. Тобто де-юре -  заборонено подвійне громадянство, але де-факто -  воно існує і між такими віддаленими дистанційно, та, водночас, такими дружніми країнами, як Португалія і Україна, я думаю, це не є проблема.

- Ростиславе  Володимировичу, що ви хотіли би  побажати новому Голові Спілки українців у Португалії і всім читачам нашого вісника.

В першу чергу,  всім українцям: здоров’я, Божого благословення, злагоди, родинного затишку.  Голові і новій Раді Спілки: продовжувати бути активними захисниками прав та інтересів українців у Португалії. Це важка, але велична місія - допомагати своїм співвітчизникам, пропагувати нашу культуру, представляти нашу державу. Не забуваймо, що всі ми, незалежно від статусу і місця перебування, з народження, є послами України.   

Інтерв´ю :

Головний редактор газети Українці в Португалії

Павло Садоха.