На початок » 2008»Грудень»25 » 1 січня 2009 року виповниться 100 років від дня народження провідника ОУН-УПА Степана Бандери.
УВАГА!!!
Сайт переїхав на новий сервер за адресою: http://www.spilka.pt/ Цей проект оновлюватися не буде і залишається в архіві
1 січня 2009 року виповниться 100 років від дня народження провідника ОУН-УПА Степана Бандери.
23.47
На нього полювали польська «офензива», гестапо та
НКВД, а загинув він від вдихання парів ціаністого калію, випущеного з
газового револьвера агентом КҐБ. І сьогодні чимало українських громадян
називають «бандерами» прихильників незалежності України та її
європейського вибору.
Степан Бандера народився 1 січня 1909 року
у селі Старий Угринів на Прикарпатті. Під час навчання у Львівській
політехніці він став членом Організації Українських Націоналістів, а
згодом – одним з її лідерів.
На знак протесту проти політики
голодомору на Наддніпрянщині Бандера організував у Львові замах на
радянського дипломата Майлова. Він також керував підготовкою убивства
ініціатора «пацифікації» українців Галичини та Волині, міністра
внутрішніх справ Польщі Пєрацького. За це Варшавський суд засудив
Бандеру до страти, яка за амністією була замінена довічним ув’язненням.
Проте Бандера відсидів у варшавській в’язниці «Святий Хрест» тільки 5
років і після розподілу Польщі між Німеччиною та Радянським Союзом
вийшов на волю. Коли ж в ОУН стався розкол, він очолив її частину,
згодом названу «бандерівською».
Гестапо заарештувало Бандеру через 6 днів...
Бандера
був одним з ініціаторів відновлення Української держави у Львові 30
червня 1941 року, тож через 6 днів гестапо заарештувало його та
перевезло до Берліна. Нацисти вимагали від Бандери скасувати Акт
відновлення Української держави, коли ж він відмовився, відправили його
до Саксенгаузена. У концтаборі Бандера провів понад 3 роки.
Після
війни Бандера не визнав відмови ОУН від ідеології інтегрального
націоналізму, і це призвело до ще одного розколу організації.
15 жовтня 1959 року Степан Бандера був убитий у Мюнхені агентом КҐБ Богданом Сташинським.
Степан Бандера: «Якщо
би більшовики справді могли прищепити українському народові відношення
до російського народу як до “старшого брата”, теорію про спільне
історичне коріння, про споріднену духовність, то це прикувало б Україну
до Росії певніше і тривкіше, ніж найсильніший політичний зв’язок,
сильніше від усякого терору».
2009 рік, за ініціативою ряду
громадсько-політичних організацій, має бути проголошений роком Степана
Бандери.
Підготовчі заходи
до визначних дат ведуться вже зараз. Створено Світовий ювілейний
комітет, аналогічний оргкомітет затверджений рішенням
Івано-Франківської ОДА, вже ведуться ремонтні роботи на території
Історико-меморіального комплексу Степана Бандери в Старому Угринові.
Нещодавно відкрито пам'ятники Провідникові українського
націоналістичного руху в ряді міст України, зокрема і у Львові.
Видаються книги, публікуватимуться сотні статей. Та справжнього
розуміння суті боротьби цього діяча Україна ще не досягла. Причому як
ті, хто нещадно критикує "бандерівців", таврує С.Бандеру як
"прислужника фашистів", так і більшість тих, хто інтуїтивно, ментально
оцінює позитивно історичну місію людини, що стала символом українського
самостійницького руху (такими ж символами до того були імена гетьмана
Мазепи та Головного Отамана Симона Петлюри) володіють незначним обсягом
конкретики з його біографії.
В межах однієї статті важко
детально висвітлити всі суперечливі моменти, тож зробимо спробу тільки
скласти своєрідний рейтинг основних "віх" життєдіяльності Бандери, що є
найбільш контроверсійними і малодослідженими.
Прізвище Бандера
походить не від "бандит" і не має жодного стосунку до м.Бендери в
Молдові. У романських мовах досі це слово вживається у значенні
"прапор", "хоругва", в такому ж значення воно побутувало на Західній
Україні. Багатозначним сьогодні видається й ім'я майбутнього Провідника
ОУН - "Степан" у перекладі з грецької воно означає "вінок" - від самого
народження доля ніби пророкувала цій людині вінець страждань...
Родинне походження Доводилось
зустрічати різноманітні екзотичні теорії походження Бандерів. У житті
все досить просто. Рідня батька - стрийські міщани, мати - з досить
давнього священичого (греко-католицького) роду Глодзінських. Є
свідчення, що саме по- материнській лінії одним із нащадків Бандерів
можна вважати Мирослава Любачівського (покійного екзарха УГКЦ). В
Старому Угринові свого часу парохом був брат Президента ЗУНР Євгена
Петрушевича - Володимир, тут же народився Микола Саєвич - сотник УГА,
доктор філософії, інженер-лісівник, родичами якого були Войнаровські-
нащадки племінника Івана Мазепи...
Співпраця з німецькою розвідкою У
середині 30-их Євгену Коновальцю вдалось налагодити співпрацю з
німецькою розвідкою (абвером). ОУН прогнозувала, що у недалекому
майбутньому дійде до війни Гітлера проти Польщі - на той час окупанта
Галичини і Волині. Після смерті Коновальця і розколу в ОУН, через
підтримку німцями угорців у нападі на Карпатську Україну, "бандерівське
крило" спочатку програмово, а з початком Другої світової війни збройно
виступило проти нацистів, за що поплатилось багатотисячними жертвами, в
тому числі і ув'язненням в концтаборах Бандери і Стецька, Шухевич
очолив УПА, яка розпочала бойові дії проти гітлерівців...
1941-1944 Під
час радянсько-німецької війни Бандера перебував з 3 липня 1941р. по
грудень 1944р. у концтаборі "Саксенгаузен", під наглядом гестапо, тож
фізично не міг брати жодної участі у збройній боротьбі. Життя врятувала
марна надія німців залучити його на свій бік. Водночас його братів
Василя і Олександра не пожаліли - замордували в концтаборі "Освенцім" у
1942р, а наймолодшого Богдана - гестапівці розстріляли в Миколаївській
області в 1943р.
Звірства " бандерівців" Випадки
жорстокості в українсько-польській боротьбі на Волині та і у Галичині
дійсно мали місце, але мали двохсторонній характер, хто почав - тепер
встановити важко. Розмови ж про знущання бандерівців над мирним
населенням - це або відлуння діяльності спецгруп НКВС, або наглі
безглузді вигадки. Наприклад, доводилось зустрічати згадки про
"знищення людей" СБ ОУН (вказувались імена, села, в тому числі й рідне
село Бандери) - виявилось, що таких людей просто не існувало. Але
дезінформація своє зробила на Сході України, люди повірили: адже все
"детально і достовірно" описувалось.
Досить задуматись над
таким, чому ж тепер шанують бандерівців, як героїв, нащадки їхніх
"жертв" - бо все це ("терор ОУН-УПА") суцільна брехня. Вся Західна
Україна підтримувала повстанців, допомагала боївкам.
Обслуговування інтересів "Заходу" Саме
Бандера категорично виступив проти орієнтації ЗЧ ОУН (еміграційної
мережі) на співпрацю з Заходом, як наслідок стався ще один розкол
(відійшли "двійкарі" Миколи Лебедя). На деякий час через це С.Бандера
навіть складав повноваження Провідника. Він завжди був послідовним
критиком політики "подвійних стандартів" західних держав, і наголошував
на виключній орієнтації на українські маси в боротьбі за незалежність.
(Варто познайомитись з його книгою "Перспективи Української Революції,
записами інтерв'ю). З другої половини 50-х рр. ХХ ст. задля цього
активно відновлювалась мережа ОУН на Радянській Україні.
Вбивство Посилення
активності ОУН на рідних землях прискорило смерть Провідника. Сам факт
кільканадцяти замахів на Бандеру з боку КДБ ( за вказівкою самого
Хрущова) підтверджує, що керівництво СРСР розуміло його значення для
українського національно-визвольного руху і сподівалось, прибравши
лідера, покінчити з ОУН раз і назавжди. Після смерті С.Бандери (15.10.
1959р. в Мюнхені) майже три роки велась широка пропагандистська
кампанія, щоб довести світові, що це тільки внутрішня ворожнеча між
українцями. Тільки втеча на Захід і зізнання самого вбивці розставили
всі крапки над "і".
Доля родини, земляків Батько
Степана Бандери -о.Андрій був розстріляний в Києві у 1941р., брати
загинули від рук німців, сестри практично все життя провели в
радянських таборах, сам Провідник ОУН був засуджений до смерті
поляками. У Сибір було депортовано кожного третього земляка Бандери зі
Старого Угринова. Родинна хата майже повністю зруйнована. Знищувались
всі документи та й будь-яка згадка була заборонена.
Ненависть бандерівців до росіян і "східняків" Цей
штамп поширювався десятиліттями. Насправді ж Бандера і бандерівці
глибоко шанували "братів зі Сходу". О.Андрій Бандера організовував
допомогу від місцевих селян для жертв Голодомору, молився за них.
Богдан Бандера пішов на південь України і загинув у складі Похідної
групи, яка мала донести до крайніх кордонів ідею самостійності України.
У Старому Угринові протягом післявоєнних десятиліть жили й живуть досі
як росіяни так і вихідці зі Східної України, окремі з них до тепер
розмовляють суржиком, але почуваються спокійно й комфортно.
Бандера і сучасність Двічі
вибухами знищувались (причому з вогнепальними пораненнями людей)
пам'ятники Бандері в рідному селі - кожного разу відновлювались за
ініціативою громадськості, тепер стоїть третій (бронзовий). Родинна
оселя стала базою Меморіального комплексу, який має відвідати кожен
українець... та й росіянин також і самостійно, доторкнувшись до
першоджерел, поспілкувавшись з очевидцями, зробити свої особисті
висновки.
Правда про Бандеру повертається до українців. Сторіччя
Провідника має стати приводом для глибокого переосмислення ролі і місця
всієї ОУН-УПА. Оцінка має бути дана самими українцями, але через призму
інтересів українського народу, а не виходячи з російського імперського
світосприйняття. Москва ж закликає нас шанувати тільки тих, хто вірно
служив їй проти свого народу, всіх інших оголошує зрадниками.
Українці
мають право вирішувати самостійно, кого шанувати, а кого засуджувати, а
для цього слід глибоко знати предмет оцінки. Причому досліджувати цю
тему треба і теперішнім опонентам і прихильникам, які досі користуються
набором штампів та вигадок, щоправда з різнополюсним забарвленням.
Минуле
можна було б залишити виключно на відкуп історикам, якщо б воно так
часто не впливало на наше майбутнє. Будь-яку подію, свідком якої були
двоє, можна висвітлити як мінімум з двох, часто діаметрально
протилежних сторін, бо світосприйняття кожної людини по-своєму
унікальне. Головне - розуміти наскільки складне і багатогранне наше
життя. Історія України - це переплетіння людських доль, успіхів і
невдач. Тож не шукаймо простих і однозначних рішень, зокрема у
тематиці, про яку йшлося вище
Провідник Бандера, доля його та
близьких людей - це тільки ще один привід задуматись над непростим
минулим нашого народу, народу в який він вірив, для якого жив і помер.
Безмежну й самовіддану любов кількох поколінь бандерівців не можуть
заперечити навіть недоброзичливці. Чи правильні методи і шляхи для
реалізації своїх щонайкращих мрій та ідеалів обирали конкретні люди в
конкретних тогочасних умовах тепер судити важко. Віддаймо шану їхній
жертві, не повторюймо трагічних помилок і дивімось вперед, у майбутнє!
22/12/24
