На початок » 2009»Травень»13 » Чи будуть платити емігранти податок в Україні? Переговори тривають
УВАГА!!!
Сайт переїхав на новий сервер за адресою: http://www.spilka.pt/ Цей проект оновлюватися не буде і залишається в архіві
Чи будуть платити емігранти податок в Україні? Переговори тривають
22.46
В перший тиждень квітня Християнське Товариство Українців в Італії організувало акцію протесту проти спроби уряду Тимошенко заставити українців за кордоном платити податки в Україні. Протест набрав форми збору підписів під спільною заявою, ініційованою Християнським Товариством Українців в Італії. До заяви приєдналося 20 українських громадських організацій, які представляють усі регіони Італії та тисячі простих українців.
8 березня у Києві відбулася прес-конференція, на якій були оприлюднені ці вимоги. У ній взяли участь Олесь Городецький (голова Християнського Товариства Українців в Італії) Григорій Селещук (голова Комісії УГКЦ у справах мігрантів), Михайло Ратушний (перший заступник голови Української Всесвітньої Координаційної Ради). "Завдання Церкви – мужньо ставати на захист скривджених та проти несправедливості. Ми повинні сприяти, щоб голос мігрантів був почутий, незважаючи на кордони." – зазначив Григорій Селещук. Олесь Городецький наголосив, що останнім часом почастішали спроби фіскальних органів України оподатковувати заощадження трудових мігрантів, що порушує норму про уникнення подвійного оподаткування. Зокрема, між Україною та Італією підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування, і українці, які легально працюють в Італії, сплачують податки в цій країні. “Вважаю, що немає абсолютно ніяких правових підстав вимагати, щоб люди, які працюють за кордоном, платили ще якісь податки”, - сказав він.
"Незважаючи на масштабність феномену трудової еміграції з України, він не отримав належної уваги з боку політичних еліт, а значить, і державних структур" – відзначив Григорій Селещук. Попри високу зацікавленість майже ніхто з політиків не заходив далі загальних заяв та PR-заходів у вигляді подорожей, фільмів чи круглих столів. Брак належної уваги до цього феномену можна пояснювати принаймні трьома причинами:
1) Слабка політична воля стати на захист українських емігрантів за кордоном;
2) Брак готовності широко залучати до вирішення проблем українські громадські організації;
3) Відсутність чіткого розуміння еміграційного процесу та зосередженість на окремих його етапах, на відміну від комплексного підходу, який би охоплював усі складові еміграції та цільові групи.
Вищенаведені причини випливають одна з одної і утворюють "замкнуте коло". Зрушення ситуації з "мертвої точки" вимагає затвердження базових нормативно-правових документів, зокрема, щодо правового статусу трудового емігранта, державних пріоритетів та повноважень державних органів (включає і відповідальність) у сфері міграції, що ляжуть в основу активної міграційної політики. Вона повинна служити інструментом у переговорах із урядами країн перебування українських емігрантів і зміщувати акценти із питань економічної доцільності на питання забезпечення прав людини та захисту законних інтересів.
З цією метою ініційовано незалежну групу експертів, покликану розробити комплексні пропозиції по врегулюванню міграційних процесів. Група діятиме при Комісії УГКЦ у справах мігрантів.
Прес-конференція викликала неабиякий резонанс в українському політикумі та засобах масової інформації. По результатах прес-конференції відбулася зустріч учасників з пані Олександрою Кужель, Головою державного Комітету з регуляторної політики і підприємництва. Наслідком переговорів стали доповнення-роз’яснення до постанови № 236. Нижче подаємо витяг з офіційного листа пані О.Кужель. Про внесення змін до постанови від 5 березня 2009 року № 236 «Про роз'яснення особливостей застосування окремих норм Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727 для фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність за межами України, в умовах світової фінансово-економічної кризи»
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. У постанові від 5 березня 2009 року № 236 «Про роз'яснення особливостей застосування окремих норм Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727 для фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність за межами України, в умовах світової фінансово-економічної кризи»:
Абзац перший викласти в редакції:
«Доходи фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність легалізовану за межами України, в державах, з якими укладені міжнародні конвенції та міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, на території України не оподатковуються.
Фізичні особи, які провадять підприємницьку діяльність за межами України без трудових договорів, окремі норми Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 р. N 746) застосовують на добровільних засадах в такому порядку:»
Абзац тридцятий викласти в редакції:
«Суми коштів від сплати єдиного податку фізичними особами, які провадять підприємницьку діяльність за межами України, наступного дня після надходження коштів Державним казначейством України перераховуються:
до бюджетів місцевого самоврядування за місцем державної реєстрації платника єдиного податку - 43 відсотки;
до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття – 4 відсотки;
до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – 11 відсотків.»
Одним словом, вищенаведені зміни до постанови означають: Людина приймає рішення про сплату єдиного податку добровільно. Громадяни, що працюють легально за кордоном додатково не оподатковуються. Сума пропонованого податку 200 гривень.
Здавалося б конфлікт вичерпано, але …
Дані зміни до постанови на разі офіційно не прийняті.
Крім того, виникають наступні запитання: Чи може бути будь-який податок добровільним? Надаючи право добровільно обирати спрощену систему оподаткування не вказано альтернативи, але само собою зрозуміло, що такою альтернативою є 15% податку, який на думку уряду має право стягувати ДПА України. Несплата податків є у всьому світі важким злочином та передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність. Отже, добровільність даної постанови є дуже відносною і швидше є рекомендацією сплачувати менший, але все ж таки обов’язковий податок. Чи є українські трудові емігранти, які працюють за кордоном нелегально, суб’єктами податкового законодавства України? Адже закон про податок з доходів фізичних осіб вказує на критерій проживання в Україні більше 183 днів в рік та наявність в Україні центру життєвих інтересів. Отже, чи можна віднести до цієї категорії резидентів України осіб, що безвиїзно перебувають в інших державах по 5-10 років, не маючи можливості через свій нелегальний стан відвідати Україну. Чи не суперечить намагання оподатковувати доходи нелегалів-українців за кордоном міжнародному законодавству у сфері протидії нелегальній міграції? Адже, надаючи право (обов’язок?) нелегальним українським емігрантам сплачувати податки в Україні, Україна таким чином виправдовує та «легалізує» їх нелегальний статус в країнах перебування. Натомість, та ж Українська держава не дає права емігранту навіть отримати закордонний паспорт в українському консульстві за кордоном. Так де ж логіка? Чи існують приклади подібних дій з оподаткування емігрантів у законодавстві інших країн? Нам такі не відомі. Який соціальний захист може забезпечити українська держава своєму громадянину, платнику податків, який нелегально перебуває за кордоном? Можливо український уряд виплачуватиме страхування для лікування у разі хвороби, виплачуватиме допомогу по безробіттю, захистить від переслідування правоохоронних органів чи депортації..? Де гарантії того, що розмір податку не буде збільшуватися в залежності від настроїв чи потреб Українського Уряду? Адже, вже через тиждень після нашої прес-конференції розмір цього податку був збільшений від 200 до 324 гривень в місяць.
Перелік подібних питань можна продовжувати до безконечності.
Християнське Товариство Українців в Італії продовжує наполягати, що будь-які спроби української влади оподаткувати заробітчан є нелегітимними та аморальними, незважаючи на всі благі наміри, якими такий податок пояснюють.
Ми закликаємо всіх українців в Італії висловити свою думку з цього приводу, безпосередньо зателефонувавши до державного Комітету з регуляторної політики і підприємництва за телефонами: 0038 044 285-05-55
22/12/24
