Сайт переїхав на новий сервер за адресою: http://www.spilka.pt/ Цей проект оновлюватися не буде і залишається в архіві
Як нас намагаються загнати у «глухий кут»
08.30
15 травня у Лісабоні у приміщенні Посольства
України відбулася зустріч представників громадських асоціацій та активістів
української громади у Португалії з головою правління Пенсійного фонду України
Олексієм Зарудним, заступником голови Державної податкової адміністрації Сергієм
Лекарем та головою Державного комітету України з питань регуляторної політики
та підприємництва Олександрою Кужель. Мова йшлапро оподаткування прибутків
заробітчан та їхнє пенсійне забезпечення в Україні, а саме:Постанову від 5 березня 2009 р. N 236 «Про роз'яснення
особливостей застосування окремих норм Указу Президента України від 3 липня
1998 р. N 727 для фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність за
межами України, в умовах світової фінансово-економічної кризи»
Аргументи, що наводили
представники уряду були зрозумілими.Усім,
хто працює за кордоном нелегально, за власним бажанням, можуть сплатити, як
особи-приватні підприємці єдиний податок в Україні і таким чином легалізувати
свої доходи отримавши відповідні соціальні гарантії та трудовий стаж для
зарахування у майбутній розмір пенсії. Розмір такого податку обирає платник добровільно.
Мінімально 208 грн у місяць, з яких тільки 42 відсотки зараховуються на
пенсійний рахунок. При цьому, мінімальний пенсійний внесок становить 200 грн. Тобто,
для зарахування мінімального страхового внеску прийдеться щомісяця сплачувати
476 грн. з яких 43 відсотка перераховуються до бюджетів місцевого
самоврядування за місцем державної реєстрації платника єдиного податку. Але ми всі ще є громадянами України і маємо право на
отриманняпенсії за віком в Україні. Для
цього нампотрібно мати офіційний стаж в
Україні лише 5 років та досягнення пенсійного віку. То чи варто зараз
недосилати батькам в Україні грошову допомогу до мізерної пенсії.
Так , хочеться вірити, що пані Кужель дійсно
дбає про нашу забезпечену старість, але дуже ще яскраві у нашій памяті спогади
про те,якрегулярно нас обманювали з грошима в Україні.
Тому голова осередку Спілки українців у Португалії Михайло Наконечний і задав
запитання щодогарантій по цій
Постанові, на яке шановне панство дало філософську відповідь.
Далі виступав голова правління Пенсійного
фонду України Олексій Зарудний, який намалював радужні перспективи пенсійних
відрахувань, бо тоді ми зможемо і збільшити свої пенсії на стільки-то грошей. А
те що інфляція «з’їсть» усі надбавки
ущент, не було сказано ні слова. І ми зможемо, як у старі добрі часи, купити на
1000 гривнів коробку сірників?
Сергій Лекарь, голова Державної податкової
адміністрації України, роз’яснив, що ми зобов’язанідекларувати в Україні всі гроші, зароблені
нелегально за кордоном, навіть, якщо це буде і 1 копійка. Далі прозвучала
«весела» фраза,що людина тільки тоді
має право на діалог з Державою, коли вона сплачує податки.
Так, дійсно, це правомірно, але хіба можна
було залякуватилюдей , що, якщо ви не
будете подавати щорічні декларації, вас
будутьвідшукувати через
персонофікований код. Чи це не є втручання в особисте життя людини?
Ще одна «гарна» з пропозицій пані Кужель
про продовження працездатного віку для українців, працюючих за кордоном. Так
звісно по всій Європі пенсійний вік довший
ніж в Україні. Але ж ми приїжджаємо у Португалію не у дитячому віці, а вже
дорослими людьми, з набутим в Україні «букетом» хвороб, якй ще більше «розцвів»
після Чорнобильської катастрофи, де випромінювання було у 20 раз більше, ніж у
Херосимі. Багато з нас просто не доживуть до нового пенсійного віку...
Не зрозуміло також, що робити людині, яка
була нелегалом у Португалії до 2004року. Звісна річ, вона знову таки, повинна
сплатити податки за ці роки і тоді, МОЖЛИВО, ці роки зарахуються їй до стажу.
Як не крути, нам необхідно подавати
щорічні декларації в Україну і тільки тоді ми будемо мати право на діалог з
Державою, право взяти будь-яку довідку в Україні. Але якщо ти не подав
декларацію, у майбутньому ти не зможеш ступити на землю де народився?
Ми так довго чекали, щоб Україна
повернулася до нас . Нарешті це сталося, але яким боком?