У середу, 3 червня, до порядку денного засідання Парламенту включено проект Закону про порядок організації і проведення мирних заходів № 2450, підготовленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до преамбули законопроекту, розгляд якого у першому читанні заплановано наступного тижня, він спрямований на реалізацію встановленого Конституцією України права збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, демонстрації, пікетування, походи. Втім, запропонований до розгляду законопроект не позбавлений недоліків своїх попередників. В законопроекті надзвичайно розширені повноваження представників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, що створює умови для зловживань та порушень конституційного права громадян на свободу зібрань. Крім того, положення кількох статей законопроекту перекладають на організаторів масових заходів обов'язки і функції правоохоронних органів та органів місцевої влади.

Зокрема, викликає зауваження визначення терміну "збори" (пункт 2 статті 2 законопроекту), що може призвести до неоднозначного його тлумачення. Перелік питань, що виносяться на обговорення на зборах, створює умови для неоднозначного його тлумачення, оскільки під це поняття можна віднести будь-які зібрання громадян і вимагати письмового повідомлення (стаття 7) про їх проведення, що дозволяє встановлювати контроль над будь-якими заходами.

Виходячи з редакції даного пункту, на зборах не можуть обговорюватися питання, скажімо, суспільно-політичного характеру. Крім того, розпливчастість формулювання "та інших питань" взагалі недопустимо в законі.

В зазначеному визначенні використовується також термін "спеціально відведене та пристосоване місце", який не має чіткого законодавчого визначення і допускає довільне його тлумачення органами влади, що може призвести до необґрунтованого обмеження права громадян на свободу мирних зібрань. Застосовуючи зазначений термін, законопроект не розкриває його змісту.

Варто зауважити, що дане формулювання суперечить статті 39 Конституції України, відповідно до якої "обмеження щодо реалізації права громадян на мирні збори може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей". Крім того, згідно зі статтею 64 Конституції України "конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України". До того ж, зазначене формулювання суперечить статті 8 Конституції України, відповідно до якої "закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй". Отже, введення обмежувальних рамок щодо місця проведення зборів суперечить як вітчизняному законодавству, так і міжнародним нормам.

Редакція 5 статті урядового законопроекту зобов’язує організаторів проведення мирних заходів брати на себе обов’язки, виконання яких неможливе. Крім того, на організаторів перекладається більшість функцій органів місцевої влади, МВС та інших державних служб.

В пояснювальній записці до даного законопроекту вказується, що "з урахуванням Рішення КС України від 19 квітня 2001 року №4 (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) проектом Закону встановлюється, що повідомлення про проведення мирного заходу повинно бути подане органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування не пізніше як за 5 календарних днів до початку проведення заходу". Натомість в частині 1 статті 7 законопроекту йдеться не про конкретні терміни, а про "час, необхідний для підготовки".

По-перше, якби законопроект встановлював терміни подання повідомлення, це порушувало б згадане рішення КС, відповідно до якого "організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією i водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів i демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав i свобод інших людей".

По-друге, встановлення терміну подання повідомлення про проведення мирних заходів унеможливлює проведення спонтанних мирних зібрань, процедуру проведення яких необхідно передбачити та конкретизувати в законопроекті.

Стаття 9 законопроекту "Про порядок організації і проведення мирних заходів" допускає обмеження на свободу мирних заходів поза рамками умов і цілей, закладених статтею 11 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої здійснення прав на свободу мирних зборів "не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров’я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей".

Зазначене формулювання також суперечить статті 39 Конституції України, згідно з якою "обмеження щодо реалізації прав громадян на збори може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку". Отже, лише суд може обмежити реалізацію цього права і аж ніяк не позбавити. Положення частин 2 та 3 статті 9 можуть послужити перепоною в реалізації конституційного права громадян на проведення мирного заходу.

Редакція частини 6 даної статті створює умови для зловживань представниками влади, оскільки можна заборонити проведення мирних заходів в певний час та в певному місці, маючи заздалегідь повідомлення певних "кишенькових" організацій.

Варто також додати, що не конкретизовано ситуацію, коли організатор мирних заходів не погоджується з пропозицією органів влади змінити місце та час проведення заходу, а також виключається можливість проведення акцій кількома організаціями, що унеможливлює їх співпрацю в певних ситуаціях.

Положення статті 11 урядового законопроекту є фактичним втручанням у внутрішню діяльність політичних партій, що суперечить статті 4 Закону України "Про політичні партії в Україні", відповідно до якої втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у внутрішню діяльність політичних партій та їх місцевих осередків забороняється. Проблеми матеріально-технічного забезпечення проведення масових заходів є особистою справою організацій, які їх проводять.

Положення 22 статті невиправдано розширюють перелік підстав для заборони проведення мирного заходу. До підстав, визначених статтею 39 Конституції України, додано ще низку дій, через які можна заборонити проведення мирного заходу. Оскільки Основний Закон України містить вичерпний перелік підстав для обмеження права на проведення мирних заходів, розширення цього переліку даним законопроектом є недопустимим.

За словами лідера Всеукраїнського об’єднання "Молодь - надія України" Вадима Гладчука, цей урядовий законопроект у запропонованому вигляді не може бути прийнятим, оскільки містить багато невизначеностей, неточної юридичної термінології, що дозволяє довільне їх трактування органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування, що, в свою чергу, дозволяє необґрунтовано обмежувати право громадян на свободу мирних зібрань.

Джерело: www.sprotiv.org