Частка українських еміґрантів і трудових міґрантів, відносно до загальної чисельності українців, найвища у світі.

    В цілому понад 45% українського етнічного соціуму живе за межами України. Отже, українське соціальне єство неповне, а спорожнілу соціальну нішу заповнюють імміґранти з ще менш розвинутих країн, які деформують соціокультурне середовище України. Цей показник особливо тривожний на тлі депопуляції українського народу – низької народжуваності й високої смертності.

    Яка ж причина демографічно-соціальної кризи українського суспільства? В Україні через антисистемність паразитарної влади й відсутність стратегії розвитку немає умов для самореалізації людей в усіх сферах життєдіяльності, що породжує безробіття, депрофесіоналізацію, люмпенізацію, масову міґрацію й інші негативні соціальні явища.

    Внаслідок «четвертої хвилі» міґрації й еміґрації Україна постійно втрачає значний духовно-інтелектуальний, науковий, економічний, репродуктивний, генетичний потенціал. Україна інвестує свій людський капітал в економіку практично всіх розвинутих країн світу на шкоду собі. Українці стають пропащою силою для України.

    Отже, влада в Україні провадить політику винародовлення. Коли у ХХ столітті Українська нація була нацією депортованих, то в ХХІ столітті стала нацією міґрантів. Україна ще не подолала наслідків депортаційних та голодоморних геноцидів, а вже гибіє від новітнього винародовлення.  
 

    МГОУ «Четверта Хвиля», яка об’єднує українців в Україні у 23 країнах світу, звертається до українського суспільства, до всього світового українства з тривогою за свою материзну, яку прирікають на небуття паразитарність влади й безвольність самих людей:

    1. Замовчування причин та самого явища масової української трудової міґрації з усіма його проблемами посилює ескалацію політичної й економічної кризи в Україні. За «чорною готівкою» (понад 20 млрд. євро в рік), яку ввозять заробітчани в Україну, приховується проблема згортання виробництва, депрофесіоналізації й нагромадження кризових явищ у суспільстві, які стали основною причиною відтоку наукового потенціалу та робочої сили з України. Безперечно, трудова міґрація пов’язана з тіньовою економікою в Україні.

    2. Економічна криза в країнах Європи загрожує масовою насильною депортацією трудових міґрантів, що створить критичну масу протестного населення й призведе до соціальних вибухів (на сьогодні армія безробітних в Україні вже сягає 3 млн. осіб: 1 млн. стоїть на біржі, 2 млн. – у відпустках за свій рахунок). В той же час безробітна молодь шукає можливості виїхати в країни Шенгенської зони навіть на низькооплачувану роботу, бо в себе на батьківщині не бачить жодної перспективи.

    3. Масове порушення прав українських трудових міґрантів, які працюють поза правовим полем України й держав перебування, призвело до фактичного вилучення 25 % громадян із виборчого процесу в Україні. Для убезпечення себе від протестного волевияву українських закордонних виборців і маніпулювання їхніми голосами, влада через зміни до закону про вибори обмежила доступ громадянам України, які перебувають за кордоном, до виборчого процесу: голосувати мають право тільки ті, які стоять на консульському обліку (це один відсоток від їхньої загальної чисельності), а обраним до органів влади з них, як і з інших рядових громадян України, не може бути ніхто. Паразитарній владній верхівці лишається ще вилучити з виборчого бюлетеня графу «проти всіх», що позбавить права протестного волевияву всіх громадян.

    4. І ось у цій кризовій ситуації Кабінет Міністрів України приймає Постанову № 236 від 5 березня 2009 р., про оподаткування фізичних осіб, які провадять підприємницьку діяльність за межами України. Ця постанова прирівнює трудових міґрантів до підприємців і вимагає сплати єдиного податку. Це тільки перший крок до додаткового оподаткування міґрантів. Урядовці пояснюють – справа добровільна й покликана легалізувати незаконні заробітки. Це аморальне й протиправне урядове рішення тільки посилило соціальну напругу в середовищі заробітчан та їхніх родин в Україні, а що найгірше – породило настрої неповернення українців на батьківщину, де влада не забезпечує людей працею, а тільки старається поживитися за їхній рахунок та обмежити конституційні права громадян, зокрема виборче право. Насторожує  ще один аспект цієї протиправної урядової постанови – намагання влади налякати українських громадян за кордоном, аби вони не реєструвались на наступні вибори й не голосували за позитивні зміни, і тим самим зберегти свій вплив на політичні процеси в Україні.

    5. Спроба нинішнього Уряду замаскувати податкове наповнення бюджету турботою про українців – це не що інше, як  узаконений рекет своїх громадян на державному рівні. Влада в Україні цинічно порушила Конституцію щодо права громадян на працю й, добре порахувавши заробітки та врахувавши безправний статус українських громадян за кордоном, намагається перетворити їх на інвесторів, які не отримають жодних дивідендів.

    6. Примушування українських нелегальних заробітчан, які працюють за кордоном, сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України та реєструватися в Україні платниками єдиного податку може спричинити їхню масову депортацію, якщо інформація про них потрапить до рук міґраційних або поліційних служб країн перебування. Так вони поплатяться за злочинні дії паразитарної влади, яка намагається поживитись на їхніх нелегальних заробітках в інших державах. 
 

    Зважаючи на гостроту порушених проблем, МГОУ «Четверта Хвиля» звертається до всіх гілок влади в Україні з такими вимогами:

    1. МГОУ «Четверта Хвиля» вимагає від Кабінету Міністрів скасувати Постанову № 236 від 5 березня 2009 р. як таку, що суперечить Конституції України та Державній програмі співпраці з закордонними українцями на період до 2010 року, що визначає державні пріоритети в цій сфері. Тому також домагаємось від Кабінету Міністрів забезпечити належне виконання Державної програми співпраці з закордонними українцями на період до 2010 року.

    2. МГОУ «Четверта Хвиля» підтримує ініціативу народного віча громади Львівщини щодо усунення пенсійної несправедливості в Україні. Для розв’язання проблем у пенсійному забезпеченні громадян України необхідно скасувати пенсійні привілеї та ганебний поділ українського народу на привілейованих «білих» і звичайних «чорних» пенсіонерів та ухвалити єдиний пенсійний закон, який встановить справедливий механізм обчислення пенсій усім українським громадянам лише за двома критеріями: тривалістю стажу й розміром заробітку.

    3. МГОУ «Четверта Хвиля» вимагає від Верховної Ради невідкладно прийняти Державну програму «Повернення на батьківщину українських трудових міґрантів» з метою забезпечення соціальних прав українців в Україні й за кордоном, збереження, відновлення духовно-інтелектуального й фізично-генетичного ресурсу та соціальної структури нації. Зволікання з розв’язанням цієї нагальної проблеми, а також безвідповідальні рішення урядовців про запровадження оподаткування трудових міґрантів призводять до переходу українських громадян у статус еміґрантів і до втрати Україною ще одного свого покоління.

    4. МГОУ «Четверта Хвиля» вимагає від Верховної Ради невідкладно створити в Україні належну законодавчу базу з питань міґрації, що убезпечить державу від неконтрольованих потоків нелегальних імміґрантів, також убезпечить українських громадян від транснаціональних кримінальних мереж, які займаються нелегальним працевлаштуванням і работоргівлею, та ґарантуватиме своїм трудовим міґрантам легалізацію на основі двосторонніх угод про тимчасове працевлаштування й соціальний захист за кордоном, а головне – забезпечить їм можливість повернення додому.

    5. МГОУ «Четверта Хвиля» виступає з ініціативою узаконення в Конституції України національної державницької ідеології та прийняття стратегії розвитку суспільства й держави. Сучасні світові тенденції глобалізації надто негативно проявляються в Україні, що загрожує заміною держави на недержавні структури (анклави, соціополіси тощо), які функціонують у межах держави поза національним соціокультурним середовищем винятково в корпоративних інтересах. Гарантом збереження інституту держави є національна державницька ідеологія, що підтверджує багатовікова історія розвинутих країн. А саморозвиток нації й національної держави забезпечує дієвий механізм стратегії розвитку.  
 

    Громадяни України! Задумаймося: що відбувається з кожним із нас, із нашими дітьми, з усім українським суспільством?