Українці не знають, як ставитися до трагедій минулого. Одні намагаються їх не помічати, інші вважають, що вшанування загиблих культивує слабкість. «Крути? Та то казки дідуся Панаса!» «Голодомор? Не було ніякого Голодомору – це зараз у нас Голодомор – нас уже не 52 і не 48 мільйонів!» «Биківня? Та що ви з нашого Дарницького парку зробили – ніде тепер і відпочити!»

Невеличкий експеримент: витягаю зі стосу старих газет програму телебачення, відкриваю на вівторкові й читаю назви. «Всі жінки — відьми», «Частини тіла–3», «Посланці царства смертних», «Диявол із Орлі», «Заткнися і пристрели мене», «Чарівливість зла», «Як подружитися із серійним вбивцею», «Будинок мертвих», «Мізки набакир», «Психоз» — загалом двадцять вісім подібних назв. Можливо, випадковість? Переглядаю програму на середу: двадцять чотири назви. На четвер — тридцять...

Особливу роль в історії визвольних змагань ХХ-го століття займає діяльність Української Повстанської Армії на чолі з її Головним командиром, ген.-хор. Романом Шухевичем – “Тарасом Чупринкою”, які боролися проти двох найбільших тоталітарних режимів – нацистського та більшовицького. Лиш минулого року, посмертно йому присвоєно президентом В. Ющенком звання Героя України, а УПА й досі чекає свого визнанння воюючою стороною в ІІ Світовій війні на державному рівні у